Король накрив своєю рукою долоню Майкрофта, який схилив голову, переповнений емоціями та вдячністю.
— Наші стосунки — дуже особисте питання, не для газетних заголовків і гавкоту нишпорок, які викрутили б його особисте життя навиворіт,— пояснив Майкрофт.
— Такому паростку не зрости, якщо його поливати інсинуаціями і гноєм пліток.
— Я дуже боюся, що це було для нього занадто. Але дякую вам.
Вітер завивав у вересі — низьким, жалісним голосом; світло почало згасати, ніби прийшли демони ночі, щоб повернути свої володіння.
— Це просто нещасливий випадок, Девіде.
— Кумедно, але я відчуваю майже полегшення, звільнення. І не шкодую. Але це був не випадок.
— Тобто?
— Я не вірю в збіги. Хтось хотів відвернути увагу від вашого туру, зашкодити не тільки мені, а й вам.
— Хто?
— Той, у кого був мотив дістатися до вас. Той, у кого була можливість. Той, хто знає депутата від Даґенема й у кого є можливості відстежити приватний телефонний номер.
— Це має бути той, хто здатен впасти дуже низько.
— Нижче не буває. І він не втомиться переслідувати вас, не сумнівайтеся. Це не кінець.
— Тоді сподіваюся, що матиму твою мужність.
— Ви маєте мужність. Усе, що вам потрібно, це мужність подивитися собі в обличчя, як ви й казали. Зіграти людину — це ваші власні слова. Дивитися в обличчя іншим не так складно, повірте мені. Але я думаю, ви вже це знаєте.
— Мені будуть потрібні твої поради, Девіде, ще більше, ніж колись, якщо, як ти кажеш, усе стане тільки гірше.
Спочатку повільно, потім сильніше на дві самотні постаті почали падати краплі крижаного дощу. Нестримно підповзала темрява.
— Тоді найкраща порада, яку можу дати вам, сір,— це чимшвидше забиратися з цього чортового пустища, доки ми обидва не замерзли до смерті та не позбавили Френсиса Уркгарта мороки.
У залі валютних операцій в одній з найбільших фінансових установ, розташованих на березі Темзи, саме там, де понад триста років тому почалася Велика Пожежа, яка знищила половину Лондона, на телефон відповіли буквально через секунду. Не треба ще однієї пожежі, щоб знову зруйнувати Сіті, досить японцям перекупити ще одну компанію,— жартували тут.
Тут ніколи не барилися зняти слухавку. Віддаль між катастрофою і успіхом часто вимірюється секундами, а головний валютний маклер не міг дозволити собі дрімати, коли працюють ринки і всі інші сімнадцять валютних маклерів, які заздрили його роботі та пов'язаній з нею комісії. Він одразу відмів думки про шалено модну сорокафутову круїзну яхту, яку збирався купити, і сконцентрувався на голосі, що чувся на тому кінці лінії. Однак це не стосувалося бізнесу: це було питання від одного з численних знайомих у пресі.
— Чув плітки про скандал у Палаці, Джиме?
— Які плітки?