Колторп досі розхлюпував воду, вдаючи недбалість,— і примудрився забризкати собі брюки спереду. Він зрозумів, що ставить себе в ідіотське становище, й рвучко закрутив крани, розвернувся до Стемпера, опустивши руки; вода скрапувала з замочених манжетів.
— Можу я розрахувати на твою підтримку, Тіме? На підтримку партійного апарату?
Стемпер відвернувся і попрямував до електросушарки для рук; її різке гудіння примусило Колторпа рушити за ним через усю кімнату, й обидва чоловіки підвищили голос.
— Чимало колег подає у відставку на наступних виборах, Джеремі. Думаю, багато хто з них захоче собі місце в палаті лордів.
— Я не тягну ковдру на себе, але заради дружини. Я гарував на роботі, не сачкував, як багато інших.
— Зрештою, звісно, вирішує Френсис. Йому важка робота випаде — обирати між різними кандидатурами.
— Я голосував за Френсиса...— (Це була брехня).— Я виявлятиму лояльність.
— Правда? — кинув Стемпер через плече.— Френсис дійсно цінує вірність понад усе.
— Атож. Можете обоє в усьому покладатися на мене!
Сушарка раптом припинила своє хрипке гудіння й пирхання, і на хвилину запала тиша, майже як у сповідальні. Стемпер обернувся подивитися на Колторпа, який стояв лише за кілька дюймів від нього.
— Ми справді можемо покластися на вас, Джеремі? Лояльність понад усе?
Колторп кивнув.
— Навіть якщо це буде пов'язано з королем?
— З королем?..— Колторп сковтнув.
— Так, Джеремі, з королем. Ви вже бачили, як він розгойдує човен. І Френсис боїться, що буде ще гірше. У Палаці треба нагадувати, і дуже жорстко, хто тут хазяїн.
— Але я не певен...
— Лояльність, Джеремі. Ось яка відмінність між тими, хто хоче від влади щось отримати, і тими, хто не хоче. Це неприємна справа, це пов'язано з Палацом, але хтось має стати й оборонити важливі конституційні принципи, що поставлені на карту. Френсис не може — бачте, він ще офіційно та всенародно не обраний прем'єр-міністром. Це може створити конституційну кризу, якої він не хоче. Єдиний спосіб уникнути цього — щоб хтось інший, не міністр, але хто має великий стаж, авторитет і солідність — хтось на взір вас, Джеремі,— нагадав Палацу і громадськості, що саме поставлено на карту. Це дрібничка, на яку Френсис може сподіватися від своїх лояльних прибічників.
— Так, але... Потрапити до палати лордів, нападаючи на короля?
— Не нападаючи. Слід просто нагадати йому про найвищі конституційні принципи.
— Але ж це король жалує титули...
— Винятково за рекомендацією прем'єр-міністра. Король не може не зважати на його рекомендації.
— Трохи схоже на «Алісу в Дивокраї».