— Моє ім'я на Поділлі: Ярослав Тергузко; в Збаражі: Кочановський Зденко; в Оденсе: брат Іларій; в Гамбурзі: юнкер Еліас; в Монстері: Страмм Вільгельм; в Амстердамі: мінхер Тобіас ван дер Буллен; в Сінгапурі: махараджа Конг; на морі: капітан Руж; в Хогстратені: лицар Малкх; в Ліллі: шевальє де Мон Олімп; в Пфальці: доктор Сарепта; тут я Х'юго фон Габернікс.
— Інших нема? — здивовано питає голова.
Це було таким дивним питанням, що всі зареготали. Спершу підсудний на дибі, потім князь, потім члени трибуналу, навіть викладений на столі череп — і той сміявся. Тільки голова суду був незворушний.
Друге запитання:
— Якої ти віри?
Відповідь:
— Я народився єретиком в Аугсбурзькій общині. В Кракові я приєднався до соцініанів, в Україні прийшов у лоно православної церкви, після того я став справжнім римо-католиком, потім розенкрейцером та квакером. Я також упав в обійми індуїстського Брахми. А врешті-решт я приєднався до атеїстів та дияволопоклонників манехейців. Іншими словами, став каїнітом.
— Прекрасна колекція, — підмітив голова.
Секретар записав зізнання.
Третє запитання:
— Яке твоє звання?
— Прапороносець, — в'язень, — раб, — харампаша, — селянин, — княжий мажордом, — жебракуючий паломник, — церковний слуга, — паламар, — благородний лицар, — торговець мушлями, — спекулянт, — капітан корабля, — віце-король, — морський пірат, — вчитель, — гицель, — відьмак, — «диявольський лицар», — кат, — чудо-лікар, — пророк і унтер-офіцер…
— Еге-гей! — гаркнув голова. — Секретар не встигає за тобою.
І знову присутні не могли втримати сміху від такої кількості божевільних звань. Сміялися також і підсудний, і череп. Сьогодні у них був винятковий настрій.
Четвертий пункт катування після наступний:
— У скоєнні яких злочинів визнаєш себе винним?
Відповідь катованого:
— Я був членом банди розбійників.
Заради більшої вірогідності сказаного солтис диктував секретарю номенклатуру латиною.
— Primo aetrocinium!
— Спокусив дружину благодійника свого до гріховної любові.
— Secundo adulterium!