-Куди?- Катя здивовано подивилась на якусь, занадто спокійну подругу. Вона цілий день її дивувала спокоєм. Ні, не те щоб раніше Ліза носилась, як підірвана по пляжу (хоча і таке регулярно бувало), але сьогодні вона була якось на диво раціональна. Та навіть одне те, що вона таки пішла танцювати з Матеем, багато про що казало… От тільки про що?
-До моря.
-А Маттей?
-А що Маттей?
-Він наче на продовження вечірнього раю сподівається.- криво посміхнулась Катя.
-Твій теж, але здається ти не настільки захоплена цією перспективою…
-Зовсім не захоплена…
-Ну, то пішли.
-Пішли.
Ліза 2016р
- То що змінилось зараз, Ліза? Він знову просто розб’є тобі серце, але цього разу остаточно!- вже майже кричала Катя, розлючено дивлячись на Лізу, що знову здається її ігнорувала. Як завжди, коли була не згодна, але не вважала на необхідне сперечатись
-Ні, все буде не так. Цього разу все правильно.
-Що правильно? Він як був кобелем так і лишився, а ти як була дурним дівчиськом, так і не порозумнішала! Все знову повториться! Чоловіки не змінюються. А цей і поготів!
- Він мене кохає, зараз я відчуваю це.
-Та він усіх кохає! Це той же Сергій, тільки від того ти розум настільки не втрачала!
- Ні, я не втратила розум. Все так як має бути!
- Але ти його зовсім не знаєш! Не знаєш нічого про нього! Не знаєш всіх з ким він був до тебе! Та тобі, по розуму, потрібно бігти до найближчої клініки перевірятись, чим тебе цей жеребець нагородив, а не закохано кліпати оченятами!
- Твій чоловік теж не знає всіх, хто був до нього.
- То інше!
-І під час нього…- вже тихіше почувся голос Лізи.
- Лізо…
- Ти бігала?