На туалетному столику стояло два фото. Одне - де Ліза з двома жінками весело сміялась і друге - де вона була одна на фоні «небесного палацу» в Китаї. Женя обережно взяв фоторамку в руки, покрутив і дістав фотографію. Йому треба було подумати, а її фото було потрібне як доказ того, що він не з’їхав з розуму і ця ніч справді була.
Відкривши карту на телефоні, він визначив власне місцезнаходження і викликав таксі. На ділову зустріч з’являтися в пом’ятому вигляді було недоречно.
Вдягнувшись і привівши до ладу ліжко (розкладний диван), він обережно поклав до карману фото Лізи, й її записку. Телефон свій вона йому не повідомила.
Адрій вже чекав його в ресторані «Прага», де була запланована завершальна стадія триденних переговорів. Партнери по бізнесу прибули також вчасно. Умови контракту, ціна, поступки, гарантійні зобов’язання… Женя ніяк не міг включитись повністю в переговори, раз за разом подумки повертаючись до вчорашнього дня, вечора, ночі…
- Жека, агов! Пішли вже мрійнику! Не знаю з ким ти там провів ніч, але дяка їй величезна – так цих хитрих хохлів, ще ніхто з наших мабуть не розводив на нормальні умови.
-А? А що не так?
-Та все так. Кажу, нічого більш ефективного, ніж цілком незацікавлене обличчя в цій угоді ти не міг придумати! Це просто геніальний хід!
-Чудово.
-Тепер на літак?
- Так… -Женя крутив в руках записку Лізи і розумів, що казка скінчилась. Пора повертатись до реальності. До реальності з зобов’язаннями перед партнерами, бізнесом, друзями в Лондоні.
- О, це хто? – простягнув руку до фото, що випало з карману Жені, Андрій.
- Знайомся – Ліза. Жінка, що звела мене з розуму на 15 років.- Женя відібрав фото в Андрія і задумливо почав його розглядати.
- А тепер?
- А тепер я здається вилікувався.
- Провів з нею ніч та заспокоївся?
- Провів з нею ніч і вона мене виставила.
- Ого. Навіть так?
- Навіть так.
- Не зміг задовольнити? Настільки вимоглива?
- Не в тому річ.-
- А в чому?
- Андрій, я ще сам не розібрався.