- І що? Він, чоловік, має проявляти галантність!
- І попрацювати вантажником?
- Рицарем!
- Де ти бачила лицаря з фіолетовою валізою? – вже відверто веселилась Ліза.
- А де ти бачила лицаря, що покинув даму посеред пустиря з важкими речами?
- А нашо тобі стільки речей на 10 днів на моря?
- Та там лише саме необхідне!
- Шуба чи що? Бо рушник та купальник, та навіть три купальники стільки місця не займуть. Хоча, тоді б вона була легка, а вона важка… Шуба і цегла?
- Так! Шлакоблок! Збудую собі будиночок, якщо номери цього пансіонату мені не сподобаються! – показала їй язика подруга і розсміялась.
- Та ти така, що можеш.- розсміялась разом з нею Ліза.
- О, які дівчата. Давайте допоможемо!- нагнала їх якась компанія хлопців і, швиденько відібравши речі, компанія молоді весело направилась до пансіонату.
Простори навкруги були вкриті буйною зеленню і квітами, літали метелики, ластівки, чайки. Легкий свіжий вітрець доносив запах солі і йоду. Ліза захоплено оглядалась навкруги, і тому перша помітила велику книгу над якою, ніби парила, модель молекули води, що була встановлена на бетонній огорожі.
- Ого, справді не минеш.
- Ти диви, й справді нічогенька. Я так розумію, судячи з її розміру, це єдина книга на всій території пансіонату, бо навряд чи хтось тут читає книжки.- критично оглянувши емблему пансіонату, винесла свій вердикт Катя.
-Ні, не вгадала - тут є бібліотека. - розсміялись їх супроводжуючі.- Хоча відвідувачів в ній і не багато.
-Не дивно.
-Хм, бібліотека…Це добре. – задоволено посміхнулась Ліза
-Ти що повчитись надумала? – здивовано озирнулась Катя на подругу.
- Нащо вчитись? Але якщо там є гарна художня література – гріх пропустити таку нагоду.
- Подруго, не лякай мене. Нащо тобі книжки на морі? Сюди їдуть засмагати, плавати, гуляти, а аж ніяк не книжки читати!
-Одне іншому не заважає.- відмахнулась Ліза, прикинувши, що при такій кількості вільного часу (два тижні відпочинку без жодних зобов’язань!) просто гріх щось цікавеньке не почитати. Художня ліература то була велика любов Лізи. Варто було потрапити до її рук чомусь цікавому і все, реальний світ відходив кудись на задній план, а вона проживала чужі життя в інших епохах, світах, планетах.
За огорожею ховались невеличкі будиночки і двоповерхові корпуси, між якими були прокладено бетонні доріжки та розбито клумби, засаджені ромашками, розами, чорнобривцями, барвінком і ще Бог зна чим.