— Ви можете мене заклювати, розстріляти, загризти чи втопити, але спершу роз-клей-те, бо мене трясця вхопить!
— Не знаю, яке покарання вибрати, — вів далі капітан, вдаючи, що не чує Повзикових благань.
— ЗПП на час бойової операції,— порадив Бікі.
— Це ще що за ЗПП? — писнув Ерик.
— Заборона Покидати Пакет на час операції «Лісові привиди», — замислено повторив командир і всміхнувся собі у вуса, коли подумав, що вночі й так не мав би користі з Крилатого, отож Бікі, пропонуючи покарання, одночасно захищає товариша від надмірної суворості.
— Так, ідея добра, сержанте Хелонідесе, — суворо мовив Коот. — Вашу пропозицію я затверджую.
— Сержанте? — тихо свиснув Ерик.
Морально зламаний, він опустив дзьоба й замовк. Адже після страшної пригоди з Лись-Блисем його не тільки не допускають до бойових дій, а й карають згідно з пропозицією менш хороброго і активного товариша, який завдяки своїй дисциплінованості випередив його в званні на два ранги.
У тому місці, де Цюркава впадає в озеро, Хелонідес пристав до берега. Коот, взявши пакет з Ериком у зуби, рушив уперед, Бікі з вантажем на спині — за ним. Крізь дірку в сітці вони потрапили в тінь абрикосового саду і встеленою опалими рожевими квіточками алеєю підійшли до дерев’яного, проте дуже вишуканого будиночка з величезними вікнами. Над будиночком, конкуруючи із блиском зірок, променів різнокольоровий неоновий напис:
— Почекай хвилинку, — сказав Коот Хелонідесу.
Поклавши пакет з Повзиком на траву, щоб не перешкоджав говорити, він стукнув пазурем у шибку, а потім відчинив маленьке віконечко, заховане під сходами зразу ж над землею.
— Ня-яв? — озвався знизу сонний і примхливий голосок.
— Я тут залишу товариша, йому треба трохи подрімати.
— Ня-яв…Тільки щоб грязюки не наніс.
— Не нанесе. А ми прийдемо вранці, як і домовлялись.
— Гаразд. Ча-ао.
— Привіт, Пусько.
Капітан розірвав пакет пазурем і, кладучи його на підвальний парапет, шепнув капралові на вухо:
— Можеш вилізти звідси тільки при загрозі для життя, в інших випадках — повна й цілковита ЗПП.
Ерик мовчав, побоюючись, що коли скаже «Слухаюсь!» — вони почують у його голосі сльози. Вирішив з цього роздертого пакету не вилазити, навіть якщо сюди приповзе дракон. Тепер він швидше дасть себе з’їсти разом з папером і клеєм, аніж порушить цю кляту ЗПП, вигадану безкрилим сержантом. Він рівненько склав пір’я, від чого став удвічі меншим, ніж удень, і з тої зажури відразу заснув.
Тим часом Коот підважив пазурами накривку, схопив пензель і заходився обводити стовбури дерев жовтими кільцями. Хелонідес сунув за ним з бляшанкою на панцирі, щоб бути весь час під рукою, коли треба вмочити щіточку.
Працювали мовчки, не роблячи перерв на відпочинок, та, незважаючи на це, Йонатан ставав дедалі нервовіший і невдоволеніший.