— Мабуть, знімають «Кота в чоботях»? — запитав він нарешті в Новака.
— В чоботях чи ні, але фільм із котом знімають, — відповів інспектор і в межах опіки ОМ над дітьми запропонував: — Хочеш прокататись?
— Якщо з сиреною, то хочу. — Зефірин аж почервонів від щастя.
Новакові теж було приємно, бо й сам він дуже любив їздити з сиреною й радів, коли міг когось потішити, а це під час погоні за злочинцями не завжди, на жаль, можливе. Ввімкнувши сирену і проблисковий маячок, вони від’їхали, а моторний човен знову став на якір під мостом. Тут же, між биками мосту, пропливло відро, майже все вкрите голубою емаллю. Кіт, спершись на дужку, віддав честь, приклавши лапу до капелюха, на якому сидів птах. Крилатий, косячи оком на представників влади, нервово подзьобував солом’яник: як гляне ліворуч, то дзьобне праворуч, як зиркне направо, то шарпне наліво.
— Дивися! — сказав молодий моторист, звертаючись до Войтасика, коли відро пропливло мимо. — Задні лапи в кота глибоко занурені в воду.
— Ну то й що?
— На чому ж він стоїть? Я роблю моделі плаваючих яхт та кораблів і знаю, що він на чомусь повинен стояти.
— Ти б, чоловіче, краще дивився за мотором, щоб він не глухнув, коли честь віддаєш. Це ж кіно! Можна стояти на чому завгодно.
Останні слова капітан Коот, наставивши вуха, вловив уже здаля. Силует мосту меншав за кормою.
— Ерику, перестаньте-но шарпати цю солому разом із моєю чуприною під капелюхом, — сказав Йонатан. — Небезпека минула.
Він пригладив вуса, надав обличчю суворого виразу і скомандував двома трансокеанічними мовами:
— Всплывать! Take her up!
Треба підкреслити, що по-англійськи наказ виринати прозвучав у нього з прекрасною шотландською вимовою.
Овальний виставив голову і гукнув:
— Ай-ай, капітане! — що означало: наказ зрозумів і виконую.
Поступово весь зеленкуватий панцир виринув з води.
Капітан Коот тріпнув по черзі обома задніми лапами і виставив їх на сонце, походжаючи навколо відра хиткою ходою бувалого морського вовка. Ступні він ставив точно посередині плиток, з яких складалася палуба, не наступаючи на лінії, з чого можна було зробити висновок, що перебував у доброму гуморі, бо чинять так тільки особи, які не мають більше чим журитися.
Повзик, єдиний матрос на судні, заходився чистити палубу. Видряпував він фарбу дзьобом досить справно. Спершу зчищав кожну другу літеру, і незабаром лишилося тільки:
Навіть кмітливий інспектор Новак не впізнав би в цьому напису колишніх чотирьох слів, які різними мовами світу заохочували до купівлі. А втім, інспектор, міст і місто, так само, як і хворий на сухоти живопліт з аличі й захована біля них помпа, — все це лишалося далеко від них унизу річки.
Проминули вони також хімічний завод, котли, реторти і баки якого, обплутані трубами, викликали в уяві картину битви доісторичних потвор. Дві сріблясті труби сповзали до Бубжі по бетонному жолобу. Одна з цмоканням усмоктувала воду, утворюючи на поверхні вир, а друга тихо випльовувала отруту — кольору шпинату, підсмаженого на спущеному з катера мастилі. Вище труб береги весело зеленіли.
Капітан Коот показав лапою на затишний гайочок і, вважаючи, видно, що ситуація вже не вимагає виголошування наказів, запропонував:
— Може, зупинимось там на ніч?