Шрифт
Фон
зі мною ти радо йшла –
а в серці — мов крик…
А серце розривалось,
бідне, прощалось
тобою навік.
Ти ідеш в далекий край,
прощай, люба,
прощай!
Ой строгий життя закон:
востаннє глянь з вікон, —
життя ось розлучить нас!
Я кличу тебе весь час,
як гарно було нам!
Та я… я знову сам.
(«В серці у моїм»)
Умираючи, вже втрачаючи свідомість, Поет намагався здійняти руки, диригував невидимим хором і нечутним оркестром, у якому він вловлював мелодію ніжності, яку вів кларнет.
Поет відлетів, як хорал. Нам зосталася його ніжність як вища гармонія людяності.
Ах, скільки радості, коли тп любиш землю, коли
гармонії шукаєш у житті! То ж кожен з нас
будує людськості престол, і кожен як апостол.
Ах, скільки радості, коли ти любиш землю.
(«Вітер з України»)
Шрифт
Фон