А ми вже мчали, немов тi метеори! Тiло, як гарматне ядро, розтинас гаряче повiтря! I вiд тертя у промовця вже починас куритися волосся. ^
Але справжнiй дослiдник за будь-яких умов залишасться дослiдником i до останньоу митi спостерiгас. От i я почав свого супутника розпитувати, хоч менi самому та цiкавiсть здавалася безглуздою:
- А що, дiду, до фiнiшу ще далеко?
- Щойно минули пiвдороги, - втiшив мене вiн.
- Молодцi! - щиро хвалю я. - Копали - не лiнувалися.
- Авжеж, - охоче погоджусться вiн. - Ми працювали на совiсть i здали об'скт ранiше строку...
I тут я помiчаю, що зi мною почало коутися щось неймовiрне. Я раптом вiдчув, що низ i верх перекинулися, хоч я падав, як i ранiше. Неймовiрно, але факт! I, головне, швидкiсть почала згасати! "А ще тут, власне, неймовiрного? - логiчно мiркую я. - Вiд нервовоу перевтоми вiдмовили координацiйнi центри i вестибулярний апарат!" Але дiдовi й взнаки не даю, що вже почав божеволiти.
А хвороба чимраз прогресус. Швидкiсть менi здасться буквально черепашачою, i ще галюцинацiу почалися: бачу над головою отвiр, а в ньому клапоть зоряного неба. I раптом повз мене у зворотному напрямку пролiтас блiдий, як сорочка. Азимут, а за ним з веселим вереском шелестить на вiтрi одягом зграя тубiльцiв.
- Азимуте, ти куди? - гукнув йому я.
- Не знаю! - простогнав вiн iз безоднi i розтанув у пiтьмi.
У цю мить я вилетiв iз дiрки. Бачу, стоуть натовп тубiльцiв i плакат тримають: "Вiтасмо братiв-антиподiв!" Гримнув туш.
У мене на серцi полегшало.
Отже, аборигени продовбали свою нещасну планету наскрiзь по дiаметру i тепер подорожують у такий свосрiдний спосiб.
Хотiв було я на поверхнi за щось зачепитися, та де там - настав момент рiвноваги. I ось я вiдчув, як спочатку повiльно, а потiм дедалi швидше знову починаю шалений рейс крiзь транспланетну штольню.
Ця пригода почала мене дратувати.
- З якого це лиха ви органiзували весь цей атракцiон? - не дуже ввiчливо запитую я свого битого екскурсовода. - Вам що, звичайнi гойдалки вже набридли?
А вiн iз щирою повагою до мене вiдповiдас :
- О, вiд вас нiчого не приховасш! Вашiй прозорливостi можуть позаздрити навiть пророки... Не буду вiд вас приховувати, торiк планету спiткало страшне лихо!
I тут я почув найдивовижнiшу iсторiю.
Виявлясться, ця планета в отих краях Всесвiту славилася як батькiвщина запеклих стрибунцiв, колиска абсолютних чемпiонiв навколишнього свiту з усiх видiв фiгурних i звичайних стрибкiв.
Аборигенiв хлiбом не годуй, а дай тiльки пострибати. Скажу тiльки, що немовлята вискакували з колисок i рук батькiв, школярi вiдчайдушне стрибали з дахiв шкiл i найвищих дерев (особливо, коли ух ганяли сторожi), а закоханi кидалися з висячих мостiв у страшнi ущелини i прiрви. Альпiнiзм на цiй дивнiй планетi поширився лише тому, що найсмiливiшим рекордсменам сподобалося стрибати зi снiгових вершин. I хоч якi це були небезпечнi вправи, iсторiя планети стрибунцiв не знала жодного нещасного випадку.
А стрибали тубiльцi з неперевершеною майстернiстю. Для них не було бiльшоу втiхи, як летiти, щоб захоплювало дух. У нас, на Землi, це тривожно-солодке вiдчуття можна зазнати хiба що увi снi, та й то замолоду.
Але настав на планетi такий час, коли навiть найбiльшi вершини були вздовж i впоперек обстрибанi. Поступ на планетi сповiльнено. Занепала колись висока культура стрибкiв i вiльних польотiв. Та хiба iнакше могло бути? У стрибунцiв згас спортивний iнтерес, бо у них уже не залишилося шляхiв до нових перемог i досягнень.
Тодi й виникла зухвала думка продовбати наскрiзь багатостраждальну планету i влаштувати у транспланетнiй дiрцi аеродинамiчнi перегони.
- Але це ще не все! - захлинався мiй тренований супутник.