У кімнаті було тихо. Тільки олівець шурхотів… І Аля мимоволі почала наспівувати пісеньку, яка склалася сама:
Бувають ще на світі
справжнісінькі дива:
під гумкою зникає
у когось голова!
Комусь не вистачає
то серця, то руки,
з'являються на світі
недо —
чере —
вики.
Бувають чудеса
справжнісінькі на світі!
Виходить, ти і я
за все-усе в одвіті?
Що тут не доробив —
отам вилазить боком!
Буває, що добро
з одним виходить оком!
А чесність — без руки,
а правда — без ноги!
Буває, що і з друзів
виходять вороги!
От і виходить — перше
гарненько поміркуй,
а потім вже —
не допиши або не домалюй!
Аля дуже старалася. Однак обличчя у чоловічка знову, як і першого разу, вийшло хиже і зле.
А в цей час у Недоладії Недовус і Недоборода, які все ще вартували Першого Недорадника, побачили, як той швидко-швидко закрутився на одному місці, наче дзига, і… зник, наче його й не було!
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
Та й ніколи їй звертати на нього увагу. Адже у неї в кишеньці величезний список з адресами, куди вона неодмінно мусить завітати.
А до тебе вона ще не приходила?