Голуб замовк, зняв окуляри і уважно оглянув німий зал.
— Ми ще багато чого не знаємо, але ж для того ми й дослідники, щоб пробиватися крізь невідоме. Краще пробиватися з метою, ніж без мети… Я вірю: нейтрид можна одержати, ми повинні його добути!
Він зібрав аркушики конспекту і зійшов з кафедри.
Цікаво: у нього палали щоки — зовсім як у нас із Яшком, як у всіх присутніх.
Ну, що тут почалося! У залі всі стали сперечатися один з одним, завзято, голосно. Івана Гавриловича закидали запитаннями, він ледве встигав відповідати. Яшко бурмотів біля мене: “Оце так-так! Надзвичайно!” Потім зчепився з якимсь рудим скептиком, що сидів поруч… Бідолашний Тураєв не знав, як заспокоїти зал: його дзвіночка зовсім не було чути. Він махнув рукою і з незвичайною для старої людини жвавістю почав розмовляти про щось із Голубом…
Була вже одинадцята година ночі, коли в залі трохи вгамувалися. Тураєв підвівся і сказав своїм тенорком:
— Відомості та ідеї, що їх нам виклав… е-е… професор Голуб, цікаві й важливі. їхнє обговорення, на мою думку, повинно відбуватися менш… е-е… пристрасно, зате більш ґрунтовно… Наукові думки не повинні бути необачні… — Він, замислившись, пожував губами. — Мабуть, ми зробимо так: розмножимо сьогоднішній звіт Івана Гавриловича і роздамо всім для того, щоб присутні тут… е-е… шановні колеги змогли його обговорили протягом найближчих днів… А зараз засідання ради вважаємо закінченим.
…Ось воно як, Миколо Самойлов! Ти, нудячись цілий тиждень, ялозив цей звіт і не помітив у ньому блискучої ідеї. Ви нездара, Миколо Самойлов!
— А ти з них більше вимагай! — порадив мені Сердюк, коли я одного разу поділився з ним своїми невдачами. — У них, поки за петельки не візьмеш, чекатимеш сім літ…
Але “брати за петельки” я не вмію. Навіть лаятися як слід не вмію. Тому й доводиться чекати.
Колись, вивчаючи історію техніки, я дивувався: чому Фарадей цілих двадцять років відкривав своє явище електромагнітної індукції? Такі нескладні досліди… Тепер я розумію його: дев’ятнадцять років із двадцяти він пробігав по експериментальних майстернях і все клопотався, де б йому виготовили котушку і пару магнітів…