— Боже! Ейбе! — скрикнула міс Лі. — Вони знову приносили мені перли! Ідіть сюди шукати перлів! Тут повно перлів, що ці бідолашечки нанесли! Правда, вони чарівні, Фреде? І ось перлина! І ось!
Три ліхтарики спрямували світляні кружала на землю.
— Я знайшов одну! Величезну!
— Це моя! — гукнула любонька Лі.
— Фреде, — крижаним тоном покликала Джуді.
— Зараз, — озвався Фред, що лазив по піску рачки.
— Фреде, я хочу вернутись на яхту!
— Хай тебе хтось відвезе, — заклопотано порадив Фред. — Сто чортів, оце номер!
Троє чоловіків і міс Лі й далі повзали по піску, немов великі світляки.
— Ось іще три перлини, — озвався капітан.
— Покажіть, покажіть, — у захваті завищала Лі й навколішки метнулась до нього.
В ту мить спалахнув магній і заскрекотів кіноапарат.
— Ну, все, ви вже на плівці, — мстиво оголосила Джуді. — Буде сенсаційний знімок для газет: “Компанія американців шукає перли!”, “Морські ящери кидають перлами в людей!”
Фред сів.
— Їй же богу, Джуді правду каже. Це треба пустити в газети!
Сіла й Лі.
— Джуді, ти золото! Зніми нас іще раз, тільки спереду!
— Так ти багато втратила б, рибонько, — відказала Джуді.
— Шукаймо, шукаймо! — нагадав містер Ейб. — Приплив починається!
У темряві над водою ворухнулася чорна тінь.
— Он! Он! — вереснула Лі.
Три ліхтарики повернулись у той бік. Але там була тільки Грета, що повзала на колінах і шукала помацки перлів.
Лі держала на колінах капітанів кашкет із двадцять однією перлиною. Ейб наливав келихи, а Джуді крутила грамофон. Над вічним шумом моря простилалась безкрая зоряна ніч.
— То який же дамо заголовок? — допитувався Фред. — “
[72]
5. Кінець кінцем у свій час містер Ейб Леб одружився з міс Джуді. Його найкращий друг, Фред-бейсболіст, був шафером на весіллі, справленому надзвичайно пишно; серед гостей було багато видатних осіб із політичних, мистецьких та інших кіл.