Пророча картинка, зауважив лікар, торкаючись зображення шибениці пальцем. А тепер, містере Біллі Бонсе, якщо вас і справді так звуть, ми подивимось, якого кольору у вас кров. Джіме, звернувся він до мене, ти не боїшся крові?
Ні, сер, відповів я.
Гаразд, сказав лікар. Тоді потримай миску. Він узяв ланцет і розтяв вену.
Багато витекло з капітана крові, перш ніж він розплющив очі й каламутним поглядом обвів кімнату. Спочатку він розпізнав лікаря й насупив брови. Потім побачив мене і ніби трохи заспокоївся. Але раптом він знову почервонів і, силкуючись підвестися, закричав:
Де Чорний Пес?
Нема тут ніякого чорного пса, крім того, що точить вас зсередини, сказав лікар. Ви забагато пили рому, і вас побив грець, про що я й попереджував. І, хоч мені й не хотілося цього робити, довелось витягати вас із домовини. А тепер, містере Бонсе
Я ніякий не Боне, перебив капітан.
Мені це байдуже, відповів лікар. У мене є один знайомий пірат, якого звуть Бонсом, і я звертаюсь до вас на це ім'я через те, що воно коротке. Тож слухайте, що я вам скажу: одна склянка рому, звичайно, не вб'є вас, але ж коли ви вип'єте одну, за нею піде друга й третя і так далі. Ручуся своєю перукою, що коли ви не перестанете пити, то помрете. Розумієте? Полинете на небо, як сказано в Біблії А тепер спробуйте-но встати. Я допоможу вам добратися до постелі. На превелику силу витягли ми капітана нагору й поклали в ліжко. Голова його безсило впала на подушку, так наче він був ледве при пам'яті.
Отже, майте на увазі, мовив лікар, я кажу вам по совісті: слово «ром» означає для вас «смерть».
Сказавши це, він узяв мене під руку й пішов оглянути мого батька.
Нічого йому не буде, додав лікар, зачинивши за собою двері. Я випустив йому досить крові, і він на якийсь час заспокоїться. Тиждень пролежить у постелі, а це краще й для нього, і для вас. Але другого удару він не витримає.
Розділ III ЧОРНИЙ ЗНАК
Джіме, сказав він, з усіх тут лише ти вартий доброго слова. Ти знаєш, я завше дбав про тебе. Я ж тобі щомісяця давав срібного чотирипенсовика. А тепер бачиш, друже, як мені погано, і всі покинули мене! Джіме, ти ж принесеш мені чарочку рому, ге ж, хлопче?
Лікар почав був я.
Але він люто, хоч і ледь чутним голосом, почав клясти лікаря.
Всі лікарі телепні! заявив він. А цей ваш лікар, ну що він тямить про моряків? Я бував у місцях, де пече, як у гарячій смолі, де люди так і падали від жовтої пропасниці, а земля ходила хвилями від землетрусів. Що твій лікар знає про ці краї? Я вижив там тільки завдяки ромові, далебі! Він був мені за їжу й за пиття, за друга й за жінку. І коли я зараз не ковтну трохи рому, мене викине на берег, мов старе розбите судно. Моя кров упаде тоді на тебе, Джіме, і на отого телепня-лікаря
І він знову вибухнув лайкою.
Дивись, Джіме, як тремтять у мене пальці, благально мовив він. Я не можу втримати їх, щоб вони не тремтіли. За весь Божий день я ж ні краплиночки не випив! Цей лікар йолоп, їй-бо. Якщо я не ковтну рому, Джіме, мені ввижатимуться різні страхіття я вже й так їх бачив, далебі! Я бачив старого Флінта в кутку, отам, за тобою, бачив так ясно, мов живого. А коли я бачу всі ці страхіття, то роблюся мов скажений я ж і без того запальної вдачі. Таж сам твій лікар казав, що одна склянка мені не завадить. Я дам тобі золоту гінею за одну чарчину, Джіме.
Він розпалювався дедалі дужче, і я вже почав боятись, щоб його не почув мій батько, якому було особливо зле того дня і який потребував цілковитого спокою. До того ж мене переконали лікареві слова, що їх тепер повторив капітан, а пропозиція хабара видалася мені образою.
Не треба мені ваших грошей, сказав я. Заплатіть лише те, що ви заборгували моєму батькові. Я принесу вам склянку рому, але не більше.
Коли я приніс напій, він жадібно схопив його й вихилив одним духом.
Гей, гей, промовив він, тепер мені трохи полегшало. Послухай, друже, лікар не казав, скільки я пролежу на цій старій койці?
Принаймні тиждень, відповів я.
А побий його грім! вигукнув капітан. Тиждень! Я не можу так довго вилежуватись: вони за цей час накинуть мені чорний знак. Ці поганці вже натрапили на мій слід. Тюхтії, свого не могли зберегти, а тепер на чуже зазіхають! Хіба ж це по-моряцькому, хотів би я знати? Я ось чоловік ощадливий, я ніколи не тринькав гроші й не губив. Я знов обкручу їх круг пальця. Не страшні вони мені! Я відчалю від цього рифу, друже, і знову пошию їх у дурні.
Говорячи це, він на превелику силу підвівся з ліжка, так міцно впершись мені у плече, що я мало не закричав; ноги його, важкі, мов колоди, опустилися на підлогу. Дражлива мова в нього на устах аж ніяк не узгоджувалась із ледь чутним його голосом.
Сівши на край ліжка, він довго віддихувався.
Доконав мене цей лікар пробурмотів він нарешті. У вухах дзвенить Поклади мене знову
Але перш ніж я встиг йому допомогти, він упав на спину і мовчки лежав так деякий час.
Джіме, озвався він нарешті, ти бачив сьогодні того моряка?
Чорного Пса? перепитав я.
Атож, Чорного Пса, відказав капітан. То лихий чоловік, але ті, що послали його, ще лихіші. Ось послухай: якщо мені не пощастить вибратися звідси й вони надішлють мені чорний знак, то