І без того страшне обличчя Влада почорніло від люті. Він нічого не відповів Тимошу і, розвернувшись, поскакав слідом за двома друзями він ніколи та за жодних умов не залишив би своїх товаришів.
Відстань, що відокремлювала Тимофія від переслідувачів, швидко скорочувалась. Ті помітили його та зупинилися. Озирнувшись, Тимофій побачив Марка з Владом, які наздоганяли його, а далі переминалися коні маленького загону Хмельницького.
Уперед виїхав вершник. Тимофій знав цього чоловіка це був Василь, або, як його називали, Васко. Василь був сотником у реєстрових козаків. «Пощастило», подумав Тимофій і так різко осадив Ворона, що той став дибки.
Здрастуй, Василю! привітався Тимофій.
Чи це ти, Красунчику? Васко був здивований. Що ти робиш зі зрадником Хмелем?
Ти, Васко, добре знаєш мене, і навряд чи я знався би зі зрадниками. Чи я колись зраджував своїх братів?
Схоже, я дожив до того дня, коли такий відданий товариш, як ти, вирішив зрадити своїх!
Схоже, ти дожив до того дня, коли вирішив остаточно записатися в польські хлопи! парирував Тимофій. Хто сказав тобі, що Хмельницький зрадник? Хто запевнив тебе в тому, що він, такий само козак, як і ми з тобою, зрадив нас? Он та ляська собака, що маячить за твоєю спиною?
Васко насупився він непогано знав Тимофія, тому йому складно було повірити, що цей козак міг би піти супроти своїх братів. Крім того, Василь ненавидів поляків, але був змушений виконувати наказ: затримати чигиринського сотника Хмельницького. Тимофій розумів це й говорив навмисно голосно, щоби його слова долинали й до інших козаків, яких мучили ті самі сумніви.
Що тобі набрехали? Чим же вас зрадив Хмельницький? запитав хлопець. Мабуть, тим, що поляки відібрали в нього майно, убили його сина, а самого прагнули придушити у вязниці лише за те, що він спробував захиститися? А чи не сказали тобі про те, що так учиняють із кожним православним козаком, тому що ми для них хлопи? Згадай, Васко, як мучать твоїх співвітчизників, згадай, як зневажають твою віру ті, хто навіть зараз боягузливо виставив тебе вперед, наче ланцюгову собаку, проти жменьки твоїх братів, тому що бояться нас, вів далі Тимофій. Він зрозумів: якщо Васко не вбив його одразу, отже, вагається, тож є шанс переконати його й залучити на свій бік, а заразом і решту. Звичайно, йому можуть не повірити і просто зарубають шаблями на місці, але про це Тимофій не думав. У його крові спалахнула пожежа від передчуття близької сутички. Не проти вас Хмельницький,
а проти ляхів, які вже й на ваші шиї налигачі надівають, величають схизматиками, що навіть тут, на Січі, вам наказують піднімати руку на своїх братів. Скільки ж ви терпітимете таке паплюження ваших прав і наругу над нашою вірою?
Козаки захвилювалися. Вочевидь, промова Тимофія сколихнула їхні душі нікому не хотілося підіймати руку на своїх: Хмельницький із його загоном теж були козаками, земляками, одновірцями. Поляк, найімовірніше ротмістр драгунів, адже був одягнений багатше за інших, не витримав і скерував свого коня до Тимофія. Йому, як і решті, було добре чутно слова молодого козака.
Думай, що говориш, хлопе! Хмельницький зрадив вас...
Хлопом був твій батько, котрий чистив пану чоботи, за що й у шляхтичі потрапив! різко і глумливо обірвав його Тимофій. Він зметикував, що треба розлютити поляка, аби довести всім козакам, що їх обдурюють.
Стули пельку, козацьке бидло! Я тобі язика вирву, украй необережно закричав поляк, зовсім забувши про те, що він оточений такими самими козаками, як і його кривдник. Вочевидь, шляхетська пиха й родова честь були його слабостями.
Бидло це худоба, а я вільний козак, з гідністю відповів Тимофій, і тут, на моїй землі, ти не смієш мені вказувати, якщо не хочеш скуштувати моєї нагайки! Чи ти вже відвик від неї?
Поляк зовсім оскаженів. Із прокльонами він вихопив шаблю й скерував свого коня на Тимофія. А тому лише цього було і треба. Тимофій приготувався, вихопив свою карабелю, спритно ухилився від удару й махнув шаблею. Перший удар потрапив у незахищене кірасою стегно супротивника. Поляк завив від болю, випустив поводи. Кінь його, утративши керування, трохи пройшов уперед. Розлючений поляк, опанувавши себе, повернув коня. Але поки він розвертався, шустрий Ворон зі своїм хазяїном уже опинилися поруч. Заверещала шабля, наносячи удар у незахищене горло поляка кров фонтаном бризнула з розрізаних артерій. Смертельно поранений вершник захитався й повалився на спину свого коня. Кірасу він вдягнув, але чомусь зневажив горжетом його шия залишилася незахищеною. Це зразу помітив і скористався Тимофій, який також виявився спритнішим за свого супротивника. Потім козак повернувся до вражених таким стрімким завершенням бою козаків і поляків та голосно запитав, звертаючись до Васка, але насправді до всіх:
Зверни увагу, він перший на мене напав. Йому дуже хотілося, щоб я замовк. Отже, полякам є, що приховувати від вас! Тому вибирай, Васко, хто ти. Якщо ти вільний козак, готовий обстоювати свою волю й честь, як і твої брати, що чекають тебе там, то долучайся до нас. А якщо бидло, як сказало це ляське падло, то тобі туди! і він указав шаблею зі стікаючими з неї краплями крові, на польський загін. Вони вже приготували для тебе батіг, щоби відшмагати, мов собаку, замість нагороди.