Друзі повели приятеля в будинок, навіть не запитавши, навіщо він тут, та яка різниця? Вони однаково йому страшенно раді! Марко наказав спішно збирати на стіл. Поки гість з апетитом їв, Марко з Тимофієм усе розпитували його про те, що тепер коїться на Січі, що там нового, що взагалі робиться у світі.
А ви живете просто у славному Києві й не знаєте, що взагалі на світі робиться? відклавши ложку та відставивши чарку з медом, з іронією запитав Влад, а потім єхидно додав: Або так волочитеся за жіночими спідницями, що й шаблі у вас у піхвах заіржавіли?
Влад був грубуватим, а часом і хамуватим, але ніколи не мав на меті когось образити своїми словами. Просто мав не зовсім ввічливу манеру спілкування. Знаючи цю його ваду, друзі не образилися, а лише розсміялися у відповідь на його слова.
А сам ти чого сюди приїхав? запитав Марко, піддражнюючи приятеля. Невже самому жіночої ласки захотілося?
Влада аж пересмикнуло він не був любителем слабкої статі, тому зло і грубо відповів:
Усі баби сучки, а я не кобель, щоб із ними плутатися! Та й не в бабах справа. Я шукав вас через вельми важливу справу. Ваша допомога може знадобитися одній добрій людині. Ви знаєте чигиринського сотника Богдана Хмельницького? Не знаєте? А я от дуже добре з ним знайомий і приїхав до вас через справу, повязану з ним. Але насамперед вислухайте мене. Мені потрібно багато чого розповісти вам.
Декілька років тому наш король задумав затіяти війну з Туреччиною. Узагалі, там справа, як я зрозумів, була складна багато іноземних держав хотіли укласти союз та почати війну проти бусурманів. Так от, наш король вирішив, що основними силами в цій війні мусимо бути ми, козаки, а не шляхта. Він планував, що ми нападемо на турків із моря. Але для цього потрібно було й людей навербувати, і чайки побудувати. Король обрав козаків тому, що шляхта хоч і називає його своїм
паном-братом, але крутить ним, як хоче, він не має над нею влади. А з нас він створив би новий стан, який був би зобовязаний своїм піднесенням саме йому, королю, і який служив би тільки йому. Так ось для цього козацькі старшини їздили на запрошення короля до Варшави, Хмельницький теж був у складі цієї депутації. Король розповів їм про свої плани, повернув і підтвердив усі наші права і привілеї, які раніше відібрала шляхта . Дозволив збільшити реєстр козаків до двадцяти тисяч, це не враховуючи тих, що вже є, наказав побудувати чайки й дав старшинам шість тисяч талярів на витрати, пообіцявши в майбутньому дати ще грошей. Король дав депутатам грамоти, які підтверджують його волю й наші законні права. А зберігалися ці гроші та королівські грамоти на наші привілеї в черкаського полковника Барабаша . І мали зберігатися в нього доти, доки не настане час воювати. Тільки от коли пани провідали про королівські плани, то такий лемент зчинили, що й чортам тяжко стало! Адже вони хоч і зневажають нас, але бояться, як вогню. Про цей похід довелося забути.
Ця лядська собака, Барабаш, побачивши таку справу, приховав усі ці грамоти і ще більше притиснув козаків. У всьому підспівує панам. Хмель знав про ці грамоти і ще в минулому році спритно викрав їх у Барабаша напоїв його і, взявши його пояс та шапку, відправив надійну людину до його дружини, Барабашихи, і велів сказати, що чоловік нібито просить її прислати йому ці грамоти. Дурна баба швиденько все й віддала. У вересні була сходка всіх козацьких старшин. Тих, хто свій, православний. Там Хмельницький і показав усім ці привілеї, там і говорив, що пора нам за шаблю братися, щоб обстояти їх. Я на цій сходці був присутній і бачив їх своїми очима. Ви, напевно, здогадуєтеся, що можуть дати нам ці грамоти?
Марко й Тимофій усміхнулися.
Ми ж не городові козаки, Владе, а вільні! відповів Тимофій. Нам і діла немає до цих привілеїв. Навіщо нам воювати за них?
Розповідай далі, я так розумію, це ще не все! сказав Марко.
Так, не все! відповів Влад. Може, вам і діла немає до привілеїв, та й не в привілеях цих справа! Беріть вище не лише козаки, а вся Україна повстане. І не заради привілеїв, а за власну волю! Наближається той час, коли ляхи заплатять кровю за всі наші приниження та образи, а вся Україна стане вільною від їхньої влади.
Влад замовк, а Тимофій із Марком здивовано переглянулися.
Ти впевнений у тому, що кажеш? запитав Тимофій, хоча в душі розумів, що Влад навряд чи жартуватиме такими речами.
Хіба я коли-небудь казав те, у чому невпевнений? запитав Влад, виразно піднявши брови.
Але як ти дізнався про все це? З чого ти взяв, що весь народ повстане? спитав Марко.