Однак усе це треба було добре обміркувати. Далевич ніколи нічого не робив, добре не подумавши. Тому він вийшов із будинку, так і не дочекавшись господаря.
Орися замкнулася у своїй спальні й довго не могла заспокоїтися. Вона почувалася приниженою. Ніколи ніхто не смів чинити з нею так, як цей безсоромний лях! Дівчина усвідомлювала своє місце й становище, розуміла, що вона лише православна містянка, але навіть уявити не могла, що з нею можуть так нахабно вчинити, так образити, та ще й у власному домі.
Заспокоївшись, Орися вирішила нічого не казати батькові. Хтозна, як він це витлумачить? Та й Тимофієві нічого не можна розповідати! Адже коханий неодмінно щедро розрахувався б із її кривдником Орися вже навчилася розуміти Тимофія і знала, який крутий норов має хлопець. А за розправу над ляхом коханого могли стратити! Тому дівчина вирішила промовчати й надалі поводитися з цим поляком так, наче нічого не сталося. Вона заспокоювала себе надією на те, що після її відсічі Далевич більше не вчинить повторних спроб.
Проте Орися жорстоко помилилася у своїх сподіваннях. За тиждень після цього випадку Далевич зявився до Голуба в супроводі Кражевського. Федір був, звичайно, йому радий, але дещо здивований несподіваним візитом. Узагалі, чого цей лях зачастив до нього? Навіть почав хвилюватися чи не загрожує йому таке знайомство невідомою бідою, і просто вухам своїм не повірив, коли пан Далевич оголосив мету свого візиту.
Пане Голубе, ти знайомий зі мною недовго, але вважаю, що тобі немає в чому мені дорікнути. Коли я вперше прийшов у твій дім, то врода панни Орисі підкорила мене. Тому прошу в тебе руки твоєї дочки, діловим тоном промовив Далевич.
Старий Федір хотів було вщипнути себе, щоби переконатися чи не сниться йому все це, і відразу випалити «Так». Але потім із самоповаги вирішив не поспішати й не давати такої швидкої відповіді.
Пропозиція твоя більш ніж приємна для мене, пане, з гідністю почав говорити Голуб. Та що там приємна це честь для мене й моєї дочки! Утім, чи не занадто ти квапиш події? Ми знаємо тебе мало, та й ти нас майже не знаєш.
Ти, пане, мабуть, не зрозумів мене, недобре посміхнувся Далевич. Якщо я прошу руки твоєї дочки, то вважаю її гідною бути моєю дружиною. Пан Кражевський добре знайомий зі мною, він підтвердить тобі, що людина я благородна, багата, і для тебе буде за честь мати такого зятя.
Федора покоробила така відповідь він і його дочка гідні цього ляха? Але старий батько придушив у собі гордість, а натомість вирішив понабивати ціну.
І все-таки, пане, ти дуже поспішаєш. Мушу тобі сказати
Пане Голубе! нетерпляче перебив його Далевич. Не випробовуй мого терпіння і припини комизитися переді мною. Я надаю тобі честь, і ти мусиш це цінувати. Я поки добром прошу, не змушуй мене силувати тебе.
Від образи Голуб так міцно стиснув зуби, що на щоках у нього заходили жовна. Навіть Яцек змінився в обличчі його вразив тон Далевича й та злість, яка промайнула на його фізіономії.
Пане Далевичу, я ціную честь, надану мені таким вельможним паном, як ти, але як батько зобовязаний зясувати, наскільки щирі твої наміри. Ти ж у мене доньку просиш, а не холопку якусь, крізь зуби процідив Голуб.
Хіба я щойно не сказав тобі, що полонений вродою твоєї дочки, вважаю її розумною й порядною дівчиною, гідною стати гарною дружиною не тільки мені, а й будь-якому іншому шляхтичу. То що ти відповіси? Далевич помітив, що зачепив Голуба за живе, і тому відказав трохи мякше.
Федір помовчав. У ньому боролися гординя й жадібність. «Якщо Орися вийде за нього заміж, то проживе в достатку. Та й він шляхтич, отже, донька буде краще захищена. Гріх гаяти таку нагоду! Пес із ним, із його гонором!» подумав Голуб, а потім відповів:
Що ж! Не бачу причин для відмови тобі, пане Далевичу.
Вацлав радо усміхнувся. Усміхнувся так, немовби вклав вигідну угоду або вдало розпродав свій товар.
Голуб покликав служницю й наказав привести доньку.
У цей час Орися сиділа у своїй кімнаті разом із Басею коло теплої пічки. Уже стало прохолодно, і дівчата коротали свій вечір у теплі та розмовах. Думки Орисі вилися навколо Тимофія як завтра непомітно втекти до нього
на зустріч і довше побути з коханим? Бася була незвично замислена й сумна. Зазвичай вона була веселою та жвавою, а тут сиділа похмура і про щось думала. Орися помітила таку задумливість своєї сестри й вирішила розпитати її про причини.
Що з тобою, Басю? Ти така незвично тиха? Що тебе турбує?
Сумно мені, Орисю. Сумно від того, що гірка моя доля.
Але чому? Хіба тобі погано в нас? здивувалася Орися такій зневірі своєї двоюрідної сестри.
Ні, зітхнула Бася. Я дуже рада, що маю вас. Що ви мене не кинули, коли померли батьки. Ви всі стали для мене сімєю і ти, і сестрички, і дядечко. Тільки от дівчина зітхнула, тільки нікому, крім вас, я не потрібна. Ніхто мене, крім вас, не любить. Крутяться навколо мене женихи лише заради багатства. А сама я їм зовсім не цікава.
Бася знову гірко зітхнула, й Орисі стало шкода сестру.
Ну що ти! Знайдеться людина, яка полюбить тебе саму, а не твій спадок. Ти тільки не думай так і не засмучуй себе такими думками. Ти ж іще така молода!