Появу Марка урядник сприйняв як чергову перешкоду на шляху до свого збагачення, але поміркувавши, все ж розсудив, що молодий козак не завадить йому. А якщо заважатиме, то Федір і на нього управу знайде. І взагалі, розвязувати проблеми потрібно з їх надходженням для початку треба поховати ненависного Воловода-старшого, а потім уже подивитися, як вчинятиме молодший, і залежно від цього діяти.
А про Тимофія Клесінського урядник взагалі й чути нічого не хотів, хоча пан Яцек неодноразово відгукувався про нього як про гідну людину і благородного шляхтича, натякав на те, що пора й Голубу змінити свою неприязнь на милість, адже Клесінський може виявитися йому корисним. Але Федір зненавидів Тимофія за те, що війт тоді не покарав його за бійку. Був би Тимофій католиком або хоча б уніатом, це вибачило б його в очах Голуба, який сам прийняв унію. Але те, що православного, нехай і шляхтича, поставили вище від нього, Голуба, який так відданий королю, війту та Речі Посполитій, породжувало в урядникові неабияку злість і мстивість.
І треба ж такому статися, що того самого дня, коли Голуб прийшов до Агафії, першим, кого він зустрів, увійшовши в її дім, виявився саме Тимофій. Зіткнувшись у сінях із молодим козаком, Голуб аж очі вирячив із несподіванки.
Ти що, пройдисвіте, тут робиш? від здивування Федір навіть привітатися забув.
Тимофій нахмурився, але стримався і знайшов
у собі сили спокійно відповісти на таку грубість:
Загалом, я тут живу. А ти, схоже, до тітоньки Агафії прийшов?
Вона хіба рідня тобі, що ти її тіткою кличеш?
Ні. Але вона мати мого друга. А скажи мені, пане уряднику, чим я тобі такий ненависний, що ти виявляєш мені свою неприязнь? Чи ти досі злишся на мене за ту бійку? Ну, то ти сам винен. І хіба не я перший прийшов із тобою миритися, поступившись гордістю, хіба не я просив у тебе вибачення, хоча не так уже й винен перед тобою?
Та хто ти такий, щоб я про тебе думав або відчував свою провину перед тобою? зло випалив Голуб. Цей молодик його неабияк дратував. Гадаєш, якщо ти шляхтич, то можеш на мене руку піднімати? Так, ти шляхтич, але ти православний, отже ніхто. Що ви, православні, можете? Ти хіба не бачиш, що католики заправляють усім? Скільки завгодно хизуйтеся своїм благородством, однаково хлопами в ляхів були й будете. А я так не хочу й не буду! І ось що, більше не трапляйся мені на шляху, пане Клесінський. Інакше я так розрахуюся з тобою, що тобі й сам війт не допоможе!
Голуб роздратовано пройшов далі, у будинок. Тимофій, блідий від гніву і приниження, мовчав. На щастя, сильний гнів утримав його від того, щоби прибити нахабу Федора просто на місці. Гірка правда відкрилася Тимофієві не в тій бійці була справа, а в тому, що його релігійні переконання, його суспільне становище не влаштовували Голуба. Та будь він хоч магнатом, Голуб однаково не повернувся б до нього обличчям. Тимофій зрозумів, що Федір робить свою життєву ставку на поляків. Навіть унію прийняв!
Мовчки, пригнічений своїми гіркими думками, Тимофій вийшов із дому й побрів, куди очі дивились. Ціла буря вирувала в душі молодого козака. Ніколи батько коханої дівчини не прийме його! Ніколи він не зможе не те, що посвататися до Орисі, навіть поріг її будинку переступити. «Цікаво, подумав Тимофій, а якби я був католиком чи уніатом, то як би тоді ставився до мене урядник?» Але зразу ж засоромився цієї думки: «Це що ж, заради володіння коханою мені потрібно або унію приймати, або католицтво? Та як думати таке? Як можна змінити віру, свої переконання заради користі? Або відвернутися від православя? Чи стати польським підлипайлом? у сумятті Тимофій сам собі ставив ці запитання. Вчинити так самого себе зрадити, збезчестити!» Він знав, що Орися залишилася православною, незважаючи на вмовляння батька. І якщо його покірлива, слухняна батьківській волі кохана проявила таку твердість у питанні віри, то що ж він тоді за чоловік, що за козак, що за лицар, якщо так малодушно шукає неправедних шляхів вирішення цієї першої в його житті серйозної турботи?
Із цими тяжкими роздумами Тимофій увійшов до корчми пана Айзіка. Відвідувачів було мало, тому старий корчмар одразу помітив задумливість хлопця. Він сам подав йому глек меду й підсів до Тимофія за стіл.
Щось ти невеселий сьогодні, пане Клесінський? обережно почав говорити Айзік, сідаючи навпроти. Чи все в тебе добре?
Усе добре, сухо відповів Тимофій.
Не впевнений, що київські панянки можуть бути занадто жорстокими й байдужими до такого красеня і благородного воїна, як ти! вкрадливо розпитував хитрий Айзік.
Тимофій зітхнув і поглянув на старого єврея: темні, мудрі очі дивилися на нього з батьківською добротою. Востаннє так на нього дивився батько, коли Тимофій відвідував рідний дім. А потім прийшов лист від брата, що батько помер. Тимофій зрозумів, старий єврей здогадався, що біда його повязана з коханням, і співчуває йому так, як співчував би своєму рідному синові.
Що не так у твоїх сердечних справах, пане? вів далі Айзік. Така людина, як ти, не засмучувалася б через життєві негаразди. Тільки кохання може поранити твою душу.