Дорогою до дому урядника пана Яцека мучила цікавість: навіщо ж пану Клесінському знадобилося миритися з Голубом? Не інакше він має якийсь інтерес! Кражевський навіть губився у здогадах. Може, Клесінський пронюхав про багату племінницю, на яку Яцек сам накинув оком? І його почали гризти побоювання чи немає в Тимофія такого самого бажання вигідно одружуватися, як і в нього самого. Марка він у розрахунок не брав: його міщанське походження унеможливлювало укладання такого шлюбу. Яцек добре знав про те, що пан Голуб бажає бачити своїми зятями лише шляхтичів. Але відмовити своєму новому знайомому він не міг, тому й вів двох козаків до будинку урядника.
Дім пана Голуба розташовувався неподалік камяного магістратського храму Різдва Богородиці. Коли Федір став урядником, він спритно купив цю земельну ділянку в однієї вдови майже задарма. Старий маленький будиночок він зніс і звів новий. Дім хоч і був одноповерховий, зате великий і розкішний, оточений високим парканом та фруктовим садом, який залишився від колишньої власниці. Не дім, а ціла садиба!
Сам Федір, дізнавшись, хто до нього завітав, здивувався й навіть трохи злякався, та все-таки знайшов у собі сили прийняти молодих людей, але дуже холодно. А побачивши Тимофія, урядник аж затрусився від злості Голуб одразу люто зненавидів хлопця. У його розумінні православний низовий козак був гіршим за шолудиву собаку. Сильно зачепило Федора й те, що вчора війт знехтував його словами та почав розпитувати презренного жида-корчмаря про причини бійки. А після цього ще й відпустив цих козаків, навіть не покаравши! Голуб почувався приниженим і в цьому звинувачував Тимофія. «Ну то й що, що він шляхтич?! Був би він насправді гідною людиною, то не пішов би в козаки. А отже, не так уже все в цього шляхтича і гладко, будь він ріднею хоч самому королю!» зі злістю думав старий урядник.
Присутність Кражевського утримувала його від того, щоби негайно вигнати з дому двох гультяїв, якщо лях їх привів, то треба вислухати. На питання господаря про причини цього візиту Тимофій чемно вклонився й відповів:
Я ніколи не посмів би прийти у твій дім, якби мене не терзали совість і сором від усвідомлення того, що підняв руку на літню та всіма шановану людину. Тому я прийшов шукати примирення з тобою.
Такий поворот справи вельми втішив старого Федора треба ж, такий родовитий шляхтич, що навіть сам війт його оцінив, а вибачається перед ним, простим міщанином! Але урядник був занадто ображений на молодого козака й тому проявив невластиву йому мстивість. Гордовито посміхнувшись, він промовив, ретельно добираючи слова й цідячи крізь зуби:
Я розумію, що ти молодий і гарячий, але твоє усвідомлення своєї провини, а головне твоє шанобливе ставлення робить мені честь, і я більш не смію тримати на тебе зла, пане Клесінський. Та все ж надалі будь уважнішим і думай про наслідки, перш ніж підняти руку на людину, старшу за тебе.
Далі троє молодих людей очікували, що Голуб, керуючись старовинним польським прислівям «Гість у дім Бог у дім» та на знак остаточного примирення запросить на вечерю, але господар будинку здивував їх усіх.
Що ж! Тепер більш не маю змоги присвятити вам час, оскільки погано почуваюся. За цим прошу
вибачення у вельможного панства і прошу залишити мене на самоті, примружившись, холодно промовив Голуб.
Тимофій зблід, а сині очі його потемніли від гніву, Марко напружився, готовий утримати друга, якщо той знову почне бійку, а Яцек здивовано подивився на Голуба: відверта нечемність, практично грубість обурила навіть його. Він почувався жахливо припустимо, що Федір відмовив двом козакам із помсти і зневаги, але йому, Яцеку Кражевському, відмовляти й майже виставляти за двері?!
Що ж, холодно сказав Тимофій, у такому разі не маю більше честі обтяжувати твій дім своєю присутністю. Бувай, пане Голубе.
І ти, пане, будь здоровий! старий Федір вдоволено посміхався. «Знатимеш, щеня, як мене бити!» подумав він, а вголос сказав: А ти, пане Кражевський, затримайся. Маю до тебе маленьку, але невідкладну справу.
Марко зблід і закусив губу це були вже навмисні неповага і презирство. Але Тимофій і оком не повів не сказавши більше ані слова господарю дому, він кивнув Кражевському і вийшов геть, водночас так грюкнув дверима, що Голуб навіть здригнувся.
От сучий син! Бродяга! Так і дім весь розвалить, негідник. Навіщо ти його привів до мене? накинувся він на шляхтича.
Та тому, що Клесінський хоч і низовий козак, але людина благородна і проявив до тебе милість та пошану, першим пішов на примирення, а ти Та як ти міг бути таким грубим із ним?
А ти мені що, указ? єхидно запитав Федір.
Я привів їх у твій дім! Ти й на мене тінь кинув своєю нечемністю! Отже, виходить, що я прийшов із ними сюди лише за тим, аби ти образив хлопців ще більше ніж учора? Ти забуваєшся! Забуваєш своє місце! обурювався Яцек.
А що ти так хвилюєшся, пане? Голуб теж почав злитися. Зрештою, це його дім, і він сам вирішує, кого приймати, а кого ні. Тобі яка різниця? Ти завжди для мене бажаний гість! Я пробачив цьому волоцюзі і буде з нього. Але приймати його у своєму домі не зобовязаний! Утім, пес із ними, з козаками цими. Чи не відмовишся ти, пане Кражевський, зі мною повечеряти.