Тобто ти хочеш сказати, що жорстокість і свавілля шляхти довели козаків до бунту? перепитав Оссолінський.
Від проникливості твоєї милості нічого не сховається! усміхнувся Матвій. Це сausa prima , і в ній криється припинення смути. Так, якщо козакам повернути їхні права і привілеї, то вони, найімовірніше, угамуються. Однак триватиме це недовго, бо деякі пани, коли знову відновлять свою владу в цих землях, почнуть ретельніше зміцнювати свої маленькі королівства в нашому великому королівстві на шкоду інтересам русинів, а отже, у майбутньому буде нова смута. Я вже мовчу про те, що хлопи доведені до зубожіння надмірними поборами та утисками. А тепер вони скуштували крові та більше нізащо не стануть покірними рабами, якими були до цього. Якщо вовк скуштує людського мяса, він почне полювати на людину.
І що з цим усім робити? похмуро запитав Оссолінський, бо
усвідомлював, що Матвій має рацію.
Річ була не в тому, що коронний канцлер довіряв розуму й судженню Клесінського та бачив у ньому порадника, а в тому, що подільський шляхтич завжди був собі на умі, умів мислити тверезо і практично, а головне він завжди й у всьому помічав і виділяв найважливіше та головне. Тому князь із цікавістю слухав його думку.
Ну, для початку треба дати їм те, чого вони хочуть. Тільки боюся, що це вже занадто пізно. От якби раніше! Та й жоден шляхтич на це не піде! Здається мені, що ми втрачаємо Україну, скрушно сказав Матвій. Наприклад, ті ж Конецпольський і Вишневецький, які володіли більшою частиною земель на Задніпровї, зможуть їх повернути, однак із великими зусиллями. Хлопи Вишневецького кістьми ляжуть, але не пустять цього нелюда назад, особливо після його безумств та звірств. А без селян ця земля буде марною, тому що...
Яких безумств? насторожився Оссолінський, перебивши Клесінського. Ходять чутки, що князь Вишневецький надто жорстоко розправляється з повстанцями. То невже це правда? А я вважав, що це лихословлять недоброзичливці князя.
Матвій кисло посміхнувся.
Твоя милосте, не хотілося б здобути славу famigeratore , але, на жаль, я бачив усе своїми очима князь так жорстоко розправився з невинними людьми, що деякі чоловіки з його почту ледь не втрачали свідомості від побаченого. Не дивно, що після його жорстокості хлопи ще більше обурилися. А найстрашніше, що дрібна шляхта йому наслідує, сподіваючись тортурами і стратами налякати народ. А той у відповідь безжально палить маєтки цієї шляхти, бо знає, що за його спиною стоїть Хмельницький і не сьогодні-завтра піде в наступ зі своєю армією, похмуро промовив Матвій. Не варто недооцінювати козаків як городових, так і низових. Це дуже грізна військова сила! І щоби протистояти їй, треба мати потужну армію.
Оссолінський, слухаючи Клесінського, спохмурнів. Матвій лише підтвердив те, що вже давно йому доносили: свавілля та жорстокість шляхти, що послугували причинами повстання, випустили з глечика страшного джина русини захотіли свободи. Повної свободи від влади Речі Посполитої! І придушити це прагнення народу буде вкрай складно, а найімовірніше неможливо.
Нині є два найбільш зручних кандидати на королівський трон. Обидва брати покійного короля: Карл-Фердинанд і Ян-Казимир , несподівано перевів розмову на іншу тему коронний канцлер. А кого з них бажаєш бачити на троні ти, пане Матвію?
Я бажаю бачити того короля, якого прагнуть бачити мої друзі, не задумуючись відповів Клесінський. А оскільки нещодавно твоя милість сказав мені, що вважає мене своїм другом, то вибір твоєї княжої милості є також і моїм вибором!
Оссолінський задоволено всміхнувся.
У такому разі наш із тобою майбутній король Ян-Казимир. Його підтримує також і королева-вдова , і більшість найдостойніших людей королівства. Але ще стільки треба зробити, стільком речам запобігти, поки ми посадимо на трон потрібного нам короля! зітхнув канцлер. А поки примас затвердив збір посполитого рушення, оскільки цей бунт усе-таки треба придушити!
«Ага, гляди бува! Сумніваюся, що ви його придушите. Досить, Потоцький уже порозганяв козаків батогами! Чи це він пяним був, коли погрожував, що розжене, а як протверезів, то вирішив забратися від них подалі?! У Крим!» з презирством подумав Матвій, а вголос запитав:
А кого призначать командувати рушенням? Адже обидва гетьмани в полоні.
А ось це питання поки відкрите. Багато хто розпинається за Вишневецького, оскільки він нині один воює проти заколотників. Людей надихає те, що князь наймає армію на власні гроші. А така аmor patriae не може не радувати деяких осіб.
Князь рідкісний жаднюга! За кожен сплачений таляр, злотий або грош він візьме своє удвічі більше, відповів Матвій. Загалом, він найкращий кандидат на роль воєначальника. Несправедливо промовчати про те, що його відвага та воєнний талант підуть на користь Вітчизні. Але він утопить ці землі у крові, і шляхті залишаться самі трупи замість хлопів. І, крім того, таке призначення призведе до його посилення. А якщо він займе одну з головних посад у королівстві, то погано буде всім.