Ні, смачно. Просто не можу їсти, не йде.
«Звичайно, не йде! Схоже, вона надто перелякалася. Ох, баби! Вічно з ними морока! Ну, зараз я це виправлю», подумав Максим та налив у кухоль міцного, витриманого меду і простягнув дівчині зі словами:
Випий, Орисю, тобі від цього стане легше.
Що ти, пане! Я не пю такого! жахнулася дівчина. Це недобре!
Зате від цього ти добре заснеш! Нумо, пий! наполягав Максим, підморгнувши їй, і, обнявши Орисю за плечі, підніс до її губ повну кружку. До дна! От молодець!
Він змусив
її випити всю кружку. Мед обпік горло і шлунок так, що в Орисі навіть сльози на очах виступили і її пересмикнуло.
Фу! Яка гидота! промовила дівчина, кривлячись. Як ви її пєте?
Який козак меду з горілкою не пє, той не козак! з усмішкою відповів Максимко.
Згодом від меду, випитого практично на порожній шлунок, Орися спяніла тілом розлилися тепло і знемога, голова запаморочилася, і її почало хилити в сон. На бенкетах у пана Матвія жінки пили тільки вино й ніколи горілку та мед. Але вино було легке, та й дами пили його потроху. Орися спробувала піднятися, але її хитнуло, і вона впала б на долівку намету, якби Максим не підхопив її.
Схоже, я трохи пересолив! Прости мені! Треба було тобі половинку дати, зі сміхом сказав він, укладаючи дівчину на повстяну підстилку, де зазвичай спав його батько. Але байдуже, до ранку тобі полегшає. А поки спи.
Під дією міцного меду захмеліла Орися швидко провалилася в сон без сновидінь і жахіть.
На ранок Орися прокинулася не в найкращому вигляді: Максим поклав її спати просто в сукні, яка тепер безнадійно зімялася, корсаж дуже надавив тіло, а коса розтріпалася, і пасма з неї стирчали навсібіч. Крім того, нила голова, віддаючи у скроні, та страшенно хотілося пити. Піднявшись, дівчина подивилася на свою пожмакану сукню. «Господи! Яка ганьба!» подумала Орися, згадавши учорашній кухоль меду. Вона як могла розправила спідницю, причесалася й виглянула з намету. Сонце вже піднялося, але було ще досить рано. Деякі козаки вже не спали, і Орися не наважилася пройти через кіш до річки їй дуже хотілося пити, а в кого можна попросити води, вона не знала.
Ти куди зібралася? гукнули її.
Орися озирнулася й побачила Максима, який невідомо звідки зявився біля шатра.
До річки. Мені треба вмитися й дуже хочу пити, зніяковіло відповіла вона, відвертаючись.
Максим увійшов до намету свого батька й виніс їй звідти глечик із водою.
Ось! Під носом у тебе вода була! хихикнув він.
Орися збентежено взяла глечик і зробила ковток. Пити хотілося так сильно, що бідна дівчина ледь не випила весь глечик. Максимко тільки всміхався, дивлячись на неї.
Ходімо до річки! Я проведу, щоби до тебе ніхто не причепився, сказав він, коли дівчина нарешті втамувала спрагу.
Максим відвів Орисю до річки подалі від козацького коша й залишився на шанобливій відстані. Дівчина підійшла до води і, зачерпнувши в долоні, бризнула собі в обличчя, притуливши мокрі руки до скронь. Стало трохи легше. Тоді Орися вирішила скупатися. Кущі близько підходили до річки та заслоняли її від сторонніх очей, тому вона зняла одяг і увійшла у воду, яка не встигла охолонути за коротку літню ніч і була тепла, наче парне молоко. Утім, купання все-таки освіжило дівчину. Вибравшись на берег, Орися наділа нижню сорочку та оглянула сукну плями крові на спідниці вже стали зашкарублими. «Неможливо їх відіпрати. Це марно. Доведеться знову надіти, зі здриганням подумала дівчина, натягуючи сукню. Не в одній же сорочці мені ходити!»
Орисю, ти там жива? Чи не втопилася? Чого так довго? пролунав стривожений голос Максима.
Жива, відповіла дівчина.
Кущі розсунулися, і молодий козак підійшов до неї. Дівчина сиділа на березі, розплітаючи намоклу від купання косу. Максим присів поряд. «Гожа дівка! подумав він, більш пильно, ніж учора, роздивляючись Орисю. Пощастило Красунчику!»
Ти пробач мені за вчорашнє. Не варто було так тебе поїти! Але я хотів як краще! Тобі дуже зле після меду? зніяковіло запитав хлопець. Його вчорашній кураж уже пройшов, і тепер Максиму було навіть трохи соромно за свою вчорашню, нелюбязну поведінку.
Дуже, сухо відповіла Орися. Але вже стає легше.
Кривоносенко знову подивився на неї личко дівчини було нещасним, вона зніяковіло відверталася від нього, розчісуючи мокре волосся, і йому стало її шкода. І водночас Максимкові захотілося неодмінно позалицятися до гарної дівчини. Немов віжка під хвіст потрапила. Щоправда, без жодної прихованої думки, а просто задля власного задоволення, адже він розумів, що це наречена його побратима.
Наче русалонька! весело сказав він, легенько смикнувши Орисю за довге пасмо волосся. Добре, що русальний тиждень давно минув, а то ти мене у воду потягла б. Або залоскотала. І полин не врятував би. Хоча такій русалоньці я із задоволенням здався б!
Орися лише усміхнулася йому у відповідь.
Так, усміхайся! Годі сумувати, приязно сказав їй Максимко. Ходімо снідати. Хлопці обіцяли мені спеціально для тебе молока роздобути. А то негоже тобі сухою кашею давитися!
Він узяв Орисю за руку, ривком підняв із землі й повів до табору, так і не випустивши її руки зі своєї. Дорогою