Та ну так! відповів той. Після поранення трохи сильніше оцінив життя.
А, по-моєму, він просто в Чаплинську закохався! Вона ж його так дбайливо доглядала! підшпилив Марко, вирішивши неодмінно подражнити свого друга. Або у свою лікарку! Воно й не дивно вона така красуня! А може, його всі чигиринські кралечки по черзі доглядали, і він тепер навіть розгубився від такої уваги. Не знає, яку обрати!
Влад кинув на Марка насторожений погляд, який відразу помітив Тимофій.
Вічно тобі тільки б посміятися! байдуже й досить стримано відповів Влад, хоча зазвичай у таких випадках він бував балакучішим та більш красномовним.
Якби не цей насторожений погляд, то Тимофієві й на думку не спало б, що Влад дещо переглянув свої життєві принципи. Але помітивши настороженість свого друга, цікавий Тимофій відразу запідозрив таємницю та вирішив неодмінно докопатися до істини.
Як добре, що Ліора вилікувала тебе! І як це ти її терпів? Адже вона єврейка, з невинним виглядом і вкрадливо запитав він. Невже ти їй не грубіянив?
За що я мушу грубіянити цій нещасній жінці? здивувався Влад. Вона мені нічого поганого не зробила. Швидше навпаки, я їй життям зобовязаний і дуже вдячний.
Та і я їй вдячний і в неоплатному боргу перед нею за те, що вона врятувала життя мого найкращого друга. Але треба повернути їй цей борг і подбати про її долю. Адже
Ліора зовсім сама залишилася, без рідні! Тут, у Києві, є один єврей, удівець, так от він зовсім не заперечує, щоби знову одружитися. А Ліорі якраз підійде такий чоловік! Я вже розповідав йому про неї. Він нею вельми зацікавився й навіть збирається приїхати до Чигирина, щоби подивитися, з пісним обличчям промовив Тимофій, уважно спостерігаючи за Владом.
Той насупився, а потім вибухнув:
А тобі яке до цього діло? Чого в чужу долю ніс сунеш і звідникуєш? Вона сама розбереться! Без тебе! запально і гнівно рикнув Влад.
Тимофій зареготав. Марко здивовано витріщив очі, адже памятав, що ні про що таке зовсім не йшлося, коли вони обидва були в Києві. Та й усіх київських євреїв або перебили, або ті втекли до Польщі. Але потім, коли Влад розлютився, усе зрозумів.
Попався! розсміявся Марко. Тільки ось тепер ти просто зобовязаний Тимофія боярином узяти! Це ж він Ліору врятував! Тож із нього наречена, а з тебе горілка! Владе, я щасливий, що ти нарешті знайшов ту, яка покохала тебе таким, який ти є! Дай, Боже, вам щастя! А мене неодмінно бери кумом!
Та ну вас, чортяки! Влад зрозумів, що сам себе видав і тепер сидів збентежений та розсерджений тим, що не зумів стриматися. «Вони що, всі стежили за нами? То Чаплинська підглядає, то тепер друзі про все здогадалися! Та, зрештою, я що, не маю права одружитися? Чого мені соромитися?» думав Влад.
Тимофій був дуже радий за свого приятеля. Відтоді, як він із ним подружився, то здогадувався, що Влад страждає від своєї самотності. А тепер у його друга буде родина. «Цікаво, як Ліорі вдалося приручити нашого скаженого Влада? Це такий подвиг, що й словами не описати! А втім, яка різниця? Лише б вони були щасливі!» думав хлопець, а вголос сказав:
Ну, якщо ти тепер із нареченою, то просто зобовязаний виставити глечик горілки на честь такого придбання!
Ну, тоді пішли до корчми, адже Завада пиятик у себе в домі не схвалює. Тільки не довго, бо я обіцяв Ліорі ввечері зайти, манірно промовив Влад, чим знову викликав регіт своїх приятелів.
Чигиринська корчма, звичайно, не витримувала жодного порівняння з корчмою єврея Айзіка, однак була популярною. Присутні в Чигирині козаки потихеньку пропивали свої воєнні трофеї, і жадібний корчмар злегка засмутився, коли троє молодих козаків заплатили за глечик меду грошима, а не речами, що в десять разів перевищували вартість самого хмільного напою.
Відвідувачі в корчмі були розбурхані завтрашньою Радою й шумно її обговорювали усім було цікаво, що ж там запропонують ляхи. Тимофій із Марком приблизно здогадувалися, що можуть запропонувати, оскільки були трохи обізнані про справжній стан справ. Але серед шуму й пяного гомону Тимофій уловив ще одне люди обговорювали, що у Брацлавщині та Поділлі хлопи палять маєтки шляхти, а шляхта щосили намагається придушити повстання, жорстоко розправляючись із хлопами. Тимофій спохмурнів, чуючи ці уривки пяних розмов.
Слухай, Владе, а ти часом не знаєш, що коїться в Поділлі та Брацлавщині? Про що це люди говорять?
Влад здивовано подивився на нього, а потім пригадав, що Красунчик тільки-тільки приїхав до Чигирина, і цілком імовірно, що він не чув про останні події.
Та розповідають, що хлопці Ганжі та Гоголя вже взяли Нестервар. А Кривоніс ще з початку літа пішов спочатку на Переяслав, а потім у володіння Вишневецького ясновельможний князь відразу після Корсуня такі жорстокості творив у своїх землях, переслідуючи людей, що полковник не стерпів та вирішив неодмінно його покарати, і Хмель йому в цьому не перешкоджав. Вишневецький утік зі своїх Лубен, але нещодавно зявився на Брацлавщині. Кажуть, що де пройде князь, то після нього одні шибениці та палі стоять. А в середині червня він учинив страшну різанину й тортури людям у Погребищі, а потім у Немирові. І ось усіма цими його звірствами народ так обурений, що почав випалювати своїх панів, наче торішню траву ранньої весни. Нікому немає пощади, відповів Влад, із тривогою дивлячись на Тимофія, який із кожним його словом ставав похмурішим. Кривоніс наступає на пяти Вишневецькому і, бюся об заклад, неодмінно наздожене його. Та що з тобою, Тимофію? На тобі ж лиця немає!