поставив, повідомив він Маркові. Давно вже поставив, а ти десь їздиш! Завтра обидва поїдете зі мною до Черкас, а потім проводите цих московитів до самого Севська, щоб у них спокуси не було на іншу доріжку повернути, а не на севську! Я виїжджаю вдосвіта, тож обидва маєте бути тут. Ти, Тимофію, візьмеш козаків зі своєї сотні, коли до Севська поїдете.
Тут до кімнати зазирнув Тиміш його кримський хан нещодавно відпустив до батька і неймовірно зрадів, побачивши Тимофія.
Господи! Красунчику! Дуже радий тебе бачити! Хмельниченко міцно обняв Тимофія й міцно потиснув руку Марка. А ви куди зараз? До коша? Батьку, можна мені з ними поїхати?
Хмельницький кивнув і вийшов із покоїків.
Меду напємося! весело сказав Тиміш, щойно його батько вийшов, та побіг на замкове подвіря сідлати коня.
У дворі Тимофій відкликав Гриця вбік і міцно схопив його за вухо.
Послухай, щеня! Ще раз ти дозволиш собі кого-небудь ось так безсоромно грабувати, як сьогодні, я тебе сам так відшмагаю, як твій батько ніколи не шмагав! Якщо він не відучив тебе красти, тоді це зроблю я! А потім вижену з ганьбою! У моїй сотні злодіям не місце! Тож не смій більше ганьбити своїх товаришів, а заодно й себе! промовив Тимофій, не випускаючи вуха нещасного Грицька.
Я зрозумів усе! Зрозумів! Красунчику, не треба! Присягаюся, що ніколи такого більше не вчиню! жалісливо пищав Гриць, не сумніваючись, що його сотник сумлінно виконає свою погрозу.
Начувайся! Я двічі не попереджатиму! Тимофій випустив хлопця, ледь утримавшись від спокуси дати тому доброго стусана, і з почуттям виконаного обовязку поїхав назад, до коша.
А Тиміш був дуже радий повернутися додому після свого перебування в Криму. Зручно влаштувавшись у наметі двох друзів, він докладно розповідав про те, як жив увесь цей час.
Хан ставився до мене дуже прихильно. Брав із собою на полювання, та й узагалі частенько до себе запрошував і любязно зі мною розмовляв. Тільки все побоювався, що мене козаки можуть викрасти! розповідав Хмельниченко. Навіть хотів у горах заховати й велів відвезти мене до фортеці караїмів Кирик-Єр. Лише ті відмовилися мене прийняти. Тоді Сююн-ага пригрозив їм, якщо вони противляться ханській волі, то Балта-Таймеза торкнеться сокира. Просто так і сказав! Я вже досить добре знав татарську, щоби зрозуміти. Ну, караїми дуже перелякалися, адже Балта-Таймез це кладовище, де ростуть їхні священні дуби, і рубати їх вони вважають за великий гріх . Ось тоді караїми й пояснили, що мають кровну помсту до мого батька. Виявляється, переяславський полковник Ілляш Караїмович, той самий, якого вбили городові козаки ще навесні, був караїмом із цієї громади, з роду Узунів, але вже давно з ними не жив. Одначе, коли до них дійшла звістка про його смерть, вони всі заприсяглися помститися моєму батькові за свого родича. Навіть погрожували йому цим! А мене побоялися прийняти, бо їхня молодь може мене, важливого ханського заручника, убити, а хан накаже в покарання осквернити їхнє кладовище, а самих їх вирізати. Ну, хан подумав, подумав і вирішив залишити мене в Аветика. До речі, Гаяне зібралися видати заміж, хитро підморгнув він Тимофієві.
Ну, дай їй Бог щастя, байдуже відповів той, ледь пригадавши красуню.
І не шкода її тобі, Красунчику? здивувався такій байдужості Тиміш. Вона ж так за тобою упадала, що навіть її мамонька була змушена тебе від власної доньки обороняти!
Ну, то вона ж за мною упадала, не я за нею.
Ні, Марку, ну це неподобство! веселився Хмельниченко, попиваючи мед. За Красунчиком там пів-Бахчисарая зітхало й побивалося, а він ходив похмурий то йому не так, це йому не так, і ні на кого уваги не звертав! Це несправедливо! Чому завжди все дається тим, кому це зовсім не треба?!
Та Красунчик наречену має, навіщо йому інші? усміхнувся Марко.
А, то ось де собака порився! здивувався Тиміш, а потім весело хихикнув. А я все думав, чому він таким сумним і замисленим ходив, байдужим до всіх дівок. Ну, тоді все зрозуміло! А що за наречена? Розповідай!
Не про тебе, Тимоше! усміхнувся Тимофій.
Звичайно! Куди вже мені! обурився Хмельниченко, весело блискаючи очима. Тільки тобі все дівки-красуні дістаються! А іншим тільки облизуватися залишається!
Узагалі, молодший Хмельницький провів час у Криму з користю, вивчив мову, звичаї, звів корисні знайомства. Тиміш за цей час став дорослішим, розважливішим, але, як і раніше, був сповненим енергії, не втративши своєї запальності. Він весело балакав, пив мед, а потім залишився ночувати у двох своїх приятелів, бо випив зайвого й сильно