22 травня козацьке військо рушило в напрямку Білої Церкви, де надовго стало кошем неподалік міста, поблизу Маслового Ставу .
А ще 10 травня в Мерчі помер король Владислав IV, і в Речі Посполитій настала чергова епоха міжкоролівя.
Розділ ХVІI. ЯК ПАН МАТВІЙ НАЖИВ СОБІ ВОРОГА
Орися нудьгувала, адже їй нічим було зайнятися. Сусіди брали приклад із Клесінського й заїжджали тепер рідко, побоюючись бунтів власних селян, та воліли сидіти вдома, а не ходити в гості, хоча в Поділлі було тихо. І якщо вдома, у Києві, у Орисі завжди знаходилися домашні клопоти, то тут за неї все робила челядь їй залишалося тільки розпоряджатися й наказувати. Клесінський давно сказав їй, що вона тепер господиня в цьому будинку. Особливо важко Орисі було перший час адже вона зовсім не була знайома з укладом життя знатної шляхти і справлялася зі своїми обовязками господині тільки завдяки Одарці та Кшисі. А зараз дівчина сиділа за вишиванням, аби хоч чим-небудь себе зайняти, хоча в її вишивках не було потреби, бо в будинку було вдосталь вишитих рушників, серветок та постелі. Раптом у двері постукали. Орися, незважаючи на дивовижну заяву пана Матвія, досі замикалася у своїй кімнаті. Піднявшись, вона відімкнула двері й оторопіла на порозі стояв Семен.
Можна мені ввійти? зніяковіло запитав хлопець, бо Орися від подиву застигла на порозі, загородивши йому прохід.
Із моменту своєї паскудної витівки Семен уникав і Орисі, і молодшого брата, старанно ховаючи своє обличчя, опухле від побоїв. Він чемно вітався з нею, коли зустрічав у будинку, але не більше того, тому Орися дуже здивувалася його приходу.
Увійшовши, Семен став біля дверей і зніяковіло мовчав.
Чого тобі, пане Семене? запитала дівчина, бо бачила, що її майбутній небіж мовчить і ніяк не наважується заговорити. Семен був їй неприємний не тому, що образив, а тому, що кривдив Михайлика. Орися дуже прикипіла до підлітка, він став їй другом та по-справжньому рідною людиною.
Я хотів би попросити вибачення... почав, було, Семен, але знову замовк, не знаючи, як говорити далі про те, що бовкнув спяну. Насправді йому було страшно, що дівчина поскаржиться на нього дядькові. А Тимофій був єдиним, кого він поважав і чию прихильність цінував. Тому, протверезівши, Семен гірко каявся в тому, що так бездумно образив його наречену. Більше через острах утратити
прихильність свого дядька, ніж із почуття провини перед Орисею, він і прийшов повторно перепросити.
Я не тримаю на тебе зла, пане, сухо відповіла йому Орися.
Ні, я бачу, що ти ображена на мене, панно! вигукнув Семен. Мені дуже соромно, що я, напившись, дозволив собі таке сказати. Але я дуже гірко шкодую про це! Це більше ніколи не повторитися і...
Та ні про що ти не шкодуєш, а я дійсно ображена на тебе, пане, перебила його дівчина. Але не за себе за Михайлика. Тобі дуже пощастило, що маєш братів, однак ти не цінуєш того!
Михайло ніколи мене не любив і завжди намагався зайняти моє місце! роздратовано відповів Семен, здивувавшись тому, що дівчина здогадалася про його ненависть до молодшого брата.
Як же він його зайняв? Хіба ти не син свого батька? Чи, може, батько чимось обділив тебе? А ти коли-небудь любив брата? За що ти так ненавидиш його? насупилася Орися.
За те, що покійний дід, дядько та й усі інші любили й люблять його більше за мене! випалив Семен.
Орися здивовано подивилася на хлопця той набурмосився, а синці його місцями досі фіолетові, а місцями вже жовто-зелені надавали Семену безглуздий і жалюгідний вигляд. «Що ж за людиною такою був покійний пан Микита, що його так сильно любили онуки, якщо навіть після його смерті ревнують один до одного?» з подивом подумала Орися, адже Михайлик часто з любовю й теплотою розповідав їй про свого дідуся, а вголос сказала:
Ти поводишся, мов розпещений хлопчисько! На руці пять пальців будь-який поріж, і буде боляче. Так і ваш дід усі ви для нього були однакові та всіх вас він однаково любив! Тому соромно тобі так думати. Може, коли-небудь ти зрозумієш, що твої брати, твоя сімя це найцінніше, що є на світі. Дай Боже, щоби ти зрозумів це вчасно! А поки перестань мучити брата й ганьбити батька своєю поведінкою! Хоча навіщо я тобі це говорю? Ти маєш рацію в одному я тобі ніхто, і не мені тебе вчити!
Семен остаточно засмутився, слухаючи докори Орисі. Він зовсім не очікував такої розмови та сподівався, що дівчина йому вибачить і совість перестане його терзати. А Орися здогадалася про його ненависть до брата, та ще й відчитала за це. Добре, хоч пияцтвом не дорікнула! І щоб уникнути неприємної для себе розмови, Семен сказав:
Я ще ось чого прийшов. Там гонець прибув, і я так зрозумів, що від дядька Тимофія.
Коли? стрепенулася Орися.
Та щойно! Він віддав листа батькові. Ти, панно, сходила б до нього й запитала, що там дядько пише. Ти єдина, хто не боїться батька, і дуже цікаво було б дізнатися, що нині відбувається в...