Ковтни спочатку вина.
Напій Гольтові смакував. Він кілька разів жадібно відпив просто з пляшки.
Вольцов відірвав од ящика верхні дошки і жбурнув їх у камін. Потім почав витягати військові куртки, штани. «Погані оцінки не мають для нього ніякого значення», подумав Гольт. Його власне свідоцтво було ще сяк-так, правда, Маас приписав йому «моральну незрілість і надмірне самолюбство». «Але ж в армії це нікого не цікавить», вирішив Гольт.
Ось, глянь! вигукнув Вольцов. Будь ласка! Полюбуйся! Він витяг із піхов офіцерський кинджал з розкішним ефесом з слонової кості. Чудово? Правда? Ох, і смердить з каміна.
Гольт розчинив вікно. Другий ящик був набитий шкатулками, футлярами, саквами. В одному портфелі лежали якісь папери, ціла купа топографічних карт, зошити в клейончатих палітурках зі списаними квапливим почерком сторінками, маленька коробочка з орденами, відзнаками і всілякими дрібничками.
Я тепер спадкоємець! сказав Вольцов. Якщо моя стара і надалі не вгамується, я віддам її під опіку Глянь-но сюди! вигукнув він. Там були дві, ні, три пістолетні кобури. Вольцов відкрив одну з них і витяг звідти важкого пістолета.
Ну, друже прошепотів у захопленні Гольт, здається, нуль вісім!
Si vis pacem, para bellum процитував Вольцов. Звідси і назва парабелум.
Він вийняв магазин і відтягнув затвор. Звідти вискочив і покотився по килиму патрон.
А оце вальтер, калібр сім шістдесят пять. Такого я ще не бачив.
Третю кобуру Вольцов ткнув у руки Гольтові. Вернер дістав звідти маленький автоматичний пістолет. Обхопивши долонею рукоятку, він відтягнув затвор. З пістолета вискочив блискучий патрон. Легенько клацнув метал, і затвор знову став на місце. «Тепер тільки зігнути палець у захопленні подумав Гольт, і я володар життя або смерті!»
Бельгійський браунінг, вигукнув Гольт, калібр шість тридцять пять! В порівнянні з тими двома гарматами це просто іграшка. Чудова річ!
Якщо тобі подобається, сказав Вольцов, візьми собі.
Він побіг у свою кімнату, приніс звідти чучело куріпки, встановив його у вітальні на карнизі каміна, на фоні блискучих клінкерних плиток.
Хтось подзвонив. То прийшли Гомулка і Цемцький. Гольт провів їх у вітальню. Вольцов засунув у отвір рукоятки вальтера магазинну коробку.
Заходьте! сказав він, піднімаючи пістолет. Прицілився в куріпку і спустив курок. У вітальні з силою вибуху ручної гранати пролунав постріл. Куля відскочила від камінного карниза і розбила велику вазу, що стояла на столику за якихось півметра від Гомулки. Кімнату наповнив їдкий запах пороху. Черепки від вази пролетіли у Гомулки над головою, але він і оком не моргнув.
Мій тірольський штуцер розтрощив би весь
клінкер на каміні, мовив він спокійно.
Вольцов поставив пістолет на запобіжник і поклав його на столик для цигарок.
У тебе міцні нерви, Зепп, похвалив він. Нічого не скажеш. З тебе вийде неабиякий солдат.
Ви з глузду зїхали! пропищав Цемцький, Палиге тут із своїх гармат. Ще очі повибиваєте!
Вольцов приніс пляшку червоного вина.
Сідайте!
Пляшка переходила з рук у руки.
Нарешті Цемцький завів мову про мету їхніх відвідин.
Ти перед усім класом образив Феттера. Він говорить, що батьків ніхто собі не вибирає. До того ж вони немилосердно бють його щодня. Але честь роду понад усе. Чудово, правда? Я сказав йому, що коли він не битиметься з тобою всі вважатимуть його боягузом.
Нехай би краще вгамувався, сказав Гольт.
У боксі Феттер не мастак. Тож він придумав дещо нове. Вирішив битись на ножах. Каже, що тут у нього більше шансів.
Вольцов зареготав.
Тут немає нічого нового. Він украв цю ідею у Карла Мая!
Битись навкулачки він не хоче, пояснив Цемцький. Кулаків йому й від батька досить перепадає. Тільки вчора той лупцював його воловою жилою. Отож честь роду Феттер хоче омити тільки твоєю кровю.
Гомулка посміхнувся.
Гільберт приймає виклик, сказав Гольт. Отже, о шостій годині біля Воронової скелі. Передай тільки Феттеру, що слова образи вирвались у Гільберта ненароком у хвилину нервового збудження. Думаю, що такого пояснення досить. А поножовщина це вже занадто.
Ні, ні! перебив Вольцов. А потім він говоритиме, що я його злякався!
З Феттера всі знущаються, розсудливо зауважив Гомулка. Дома його бють щодня. Важко навіть уявити собі, що там діється. Він як зацькований звір. Отож я знаю наперед, що ваших пояснень він не прийме.
Мені все одно, байдуже сказав Вольцов. А тепер ідіть. У мене немає часу.
Вони розпакували з Гольтом останній ящик. По всій вітальні вже валялись різноманітні військові речі. Один чемодан був набитий патронами різних калібрів. І раптом Вольцов натрапив на ящик з сигарами коробок двадцять пять пахучих сигар. Потім Гільберт знайшов ще батькового гаманця. У ньому лежало понад триста марок.
Вольцов, задумливо схиливши набік голову, знову почав бавитися своїм вальтером.
Я вже обміркував справу з Мейснером. Адже це я йому завдячую тим, що мушу виструнчуватись перед кожним шарфюрером. Йому вже давно слід було б полічити ребра. Отже, я згоден тобі допомогти. Але нам треба поспішати, бо за тиждень його заберуть у армію. Я нещодавно зустрів штамфюрера Вурма, вони з Бартом очолюють нашу команду по збиранню врожаю. Скрутно нам доведеться! Отже, Мейснер іде в армію!