Гольт пригадав, що ходили якісь чутки про цю дівчину: подейкували, ніби вона загинула від нещасного випадку.
А що з нею сталося?
Марія говорила тихо, ледь схиливши набік голову і все ще не зводячи з Гольта погляду своїх чорних очей.
Вона працювала продавщицею. Мейснер волочився за нею. А вона, дурепа, закохалась у нього і пішла на все. Але ж ясно, що такий тип не міг мати щодо неї серйозного наміру. Він усе водив її за носа і говорив, що до певного часу їхні взаємини повинні залишатись таємницею. Потім раптом вирішив покинути, а дівчина була вже при надії. «Кінець, і все, сказав він. Грошей дав їй на аборт і ще пригрозив: Якщо кому скажеш, що це від мене, тоді бережись!» Рут у розпачі прибігла до мене. І того ж дня ввечері сіла у швидкий поїзд. А на другий день до мене приходив її батько, питав, чи не знаю, чому вона поїхала. Я, звичайно, нічого не сказала. А потім Рут знайшли. Вона вистрибнула на повнім ходу під зустрічний поїзд. Запевняли, що це нещасний випадок. Потім батько одержав листа, якого Рут написала з дороги. Старий побіг до банфюрера і зчинив скандал. Його заарештували. А переляканий Мейснер подався до Кречмара, начальника СД. Батько Рут так і не повернувся додому, і ніхто не знає, де він тепер.
Гольт мовчки дивився кудись перед собою.
Марія схилилась до нього і прошепотіла у саме вухо:
Ось бачиш? Тому я й не вірю таким, як ти. Вона скочила на ноги. Але ти не ображайся. Я все одно скоро поїду звідси.
Гольт раптом помітив, що залишився на самоті. Йому не хотілось вірити жодному її слову. Та все ж він вірив. Його опанували одночасно жах і сум. Ці почуття враз переросли в шалену лють, у ненависть до Мейснера.
Гольт ще довго лежав у траві і думав. Нарешті він вирішив поговорити з Вольцовом.
Я повинен тобі щось розповісти, сказав Гольт, коли Вольцов відчинив йому двері. Раптом він насторожився. Крізь стіни долинали якісь дивні протяжні звуки, схожі на завивання собаки.
Моя мати, пояснив Вольцов. Вже два роки продовжується та ж сама комедія, відтоді як батька послали на Східний фронт А ще називається дружина офіцера! Вже й у божевільні побувала, але й там її не відучили вити. Він запропонував Гольтові сигарету. Не прислухайся, скоро звикнеш. Ну, розповідай!
Ти знаєш Рут Вагнер?
Гм, промимрив Вольцов. Здається, якась туманна історія. Вона, між іншим, його мало цікавила.
Гольт розповів Вольцову все, що знав, а потім запитав:
Як ти гадаєш, це правда?
А чому б і ні? В минулому році був подібний випадок. Кількох хлопців з гітлерюгенду забирали в армію. Вони влаштували прощальну вечірку. А коли всі повпивалися, заманили з вулиці якусь дівчину, роздягли її догола, а потім по черзі сам розумієш. Вони це назвали «екваторіальним хрещенням», бо йшли добровольцями у військово-морський флот. Оригінально, правда? А дівчині тільки-но минуло пятнадцять років. Батько хотів зчинити скандал, але банфюрер узяв своїх молодчиків під захист. Батькові сказали, що коли він не втихомириться то знімуть з нього броню. А той горе-вояка так боявся фронту, що відразу ніби в рот води набрав. І справу замяли. Отож, думаю, що історія з Мейснером теж правда.
Ну, і як ти до цього ставишся? вигукнув Гольт.
А яке мені діло? невдоволено буркнув Вольцов.
Але Гольт наполягав:
Тобі немає діла? І мені теж. Але ж ми з тобою не мерзотники! Невже ж тобі й справді байдуже, що накоїв Мейснер?
Та ти не хвилюйся, мовив Вольцов, намагаючись його заспокоїти.
Але ж є в нас хоч краплина честі? вигукнув Гольт. А коли так, то ми повинні негайно заявити в поліцію
В поліцію? Вольцов постукав себе пальцем по лобі. Там скажуть, що це наклеп на партію.
Гольт, мов приголомшений, якусь мить нерухомо сидів на ліжку. Потім уперто вів далі:
Але ж тут ідеться про справедливість! Ми повинні боротись за справедливість на свій страх і риск, як Карл Моор. «Моє ремесло помста!» Помстимося Мейснеру за Рут Вагнер!
До тієї дівки мені байдуже, відповів Вольцов. Але раптом він заходив по кімнаті туди й назад. Мейснер мовив він знову через якусь мить. Правда, це вже стара історія, проте Адже це саме він зіпсував мені карєру фюрера в гітлерюгенді. Та ще й так зіпсував, що про неї мені тепер і мріяти не доводиться Гаразд, я поміркую, що тут можна вдіяти.
4
Сьогодні моя черга доповісти Бенедіктові! вигукнув Цемцький.
Бенедікт вимагав, щоб перед початком кожного уроку хтось з учнів віддавав йому рапорт, який кінчався б закликом: «А тому нехай живе спорт!»
Як тільки я скажу «а тому» і моргну лівим оком, кричіть на все горло: «їжте картоплю в мундирах!» Домовились? А тепер спробуймо! Він піднявся на поміст і вигукнув Незважаючи на багатий урожай картоплі, найпершою нашою заповіддю повинна лишатись економія. А тому
Їжте картоплю в мундирах!
Колись, тільки-но прийшовши у цей клас, Гольт, віддаючи рапорт, процитував вірш Вільгельма Буша: «Ведеться у світі вже давно: хто клопіт має пє вино», і закінчив: А тому нехай живе спорт!» Відтоді традиційне складання рапорту стало приводом для пустощів і всіляких витівок.
Розпочався урок математики Шенера. Гладкий Феттер витяг карти, перетасував колоду і роздав сусідам.