Мою купальну шапочку? Вероніка вирішила, що він з неї просто глузує. Але Гольт уже встав з-за столу. Будь ласка візьміть, звичайно
«Як чудово все вийшло, подумав Гольт. Поки той хлопчик приїде, я вже буду в армії».
Вероніка принесла шапочку.
А навіщо це вона вам?
Отже, якщо хочете, можете написати своєму панові Венцелю. Я згоден.
Євлалія з полегшенням зітхнула. Та Вероніка ніяк не могла заспокоїтись:
Але ж для чого все-таки вам моя купальна шапочка?
Я посаджу в неї герань, відповів Гольт і побіг на річку.
Він сидів у своїй кабіні і, хвилюючись, з нетерпінням чекав Нарешті побачив Марію Крюгер. В купальному костюмі вона йшла вздовж пляжу на луг. Він заховав шапочку за спину. Марія привітно подала йому руку.
Сьогодні вам доведеться зі мною плавати, сказав Гольт, простягаючи їй шапочку.
Вона розгублено узяла в нього з рук барвисту шапочку, одягла її на голову і, заправивши під неї волосся, нарешті сказала:
Я повинна глянути у дзеркало.
Гольт попрямував через луг вслід за Марією. Вона мовчки йшла попереду, піднялася деревяними сходами угору і повернула в довгий коридор, обабіч якого тяглися ряди кабін. Біля однієї з кабін Марія нагнулася, дістала десь там захованого ключа і, широко відчинивши двері, зайшла в тісне приміщення. Гольт сперся на одвірок.
Дівчина стояла перед дзеркалом і приміряла шапочку. Потім вправним рухом мовчки зняла її, сіла на маленьку лаву і, підтягнувши коліна до підборіддя, обхопила руками ноги. Так, згорнувшись, як кішечка, і прихилившись боком до стіни кабіни, вона сиділа і дивилась на Гольта. В тісній комірчині стояли сутінки, і тільки єдиний промінь, що проникав сюди, немов іскорки запалив у її зіницях.
Гольт сторопів. Але думка, що він може видатися смішним, спонукала його зробити крок до дівчини. Нахилившись, він ледь торкнувся її губів, підставлених для поцілунку. І одразу ж випростався, глибоко розчарований: і книги, і сни набрехали!
Марія засміялась. У напівтемряві блиснули її білосніжні зуби. Потім вона підвелася, підійшла впритул до нього і, обнявши хлопця за шию, міцно поцілувала.
Опамятавшись, Гольт обхопив обома руками її плечі. Вона випручалась і відступила крок назад, але Гольт знову притягнув її до себе. Відвівши її руки за спину, він лагідно гладив дівочі плечі, ніжну голу руку, шукав її перса.
Ти робиш мені боляче, тихо сказала Марія.
Він відпустив її лише тоді, коли в коридорі почулися кроки. Нарешті тупіт за дверима стих, і Марія вийшла з кабіни.
Гольт ішов поруч з Марією. Вони знову опинилися на березі. Стрибнувши в воду, Гольт спокійно і розмірено поплив до середини ріки. Лише забравшись якомога далі від берега, він перевернувся на спину і побачив, що Марія пливе слідом за ним.
Вийшовши на другому березі з води, вони побігли вгору вздовж ріки до маленького гаю, порослого вільхами і вербами. Тут з високої осоки виглядали білі голівки кульбаби. Десь з болота, кричачи, злетіла зграя диких качок. Гольт і Марія довго лежали на сонці.
Останнім часом я багато про тебе думав, сказав він. Тепер ми завжди будемо разом.
Чи ба який, спроквола мовила вона. Викинь ці дурниці з голови. І, крім того, я за кілька днів їду відбувати трудову повинність. Марія підвелася. Може, ти й щиро говориш, додала вона вже лагідніше, але я ніколи не повірю, щоб такий, як ти, справді цього хотів.
Ці її слова нагадали Гольтові один епізод з його дитячих років.
Вони жили тоді у Леверкузені, в розкішній віллі на околиці міста. У підвалі тулилася сімя двірника. Гольтові було чотири чи пять років. І ось одного разу він утік з-під пильного нагляду няньки і почав гратися з дочкою двірника своєю ровесницею. Дівчинка повела його до себе в підвал. Він, безмежно щасливий, сидів у напівтемній кухні за столом і разом з усією сімєю грав у «чорного Петера». Тут його і знайшла розлючена нянька. Відразу ж повела нагору, викупала і одягла чисту білизну. Можливо, цей епізод і не зберігся б у його памяті, якби потім увечері він не почув, як занепокоєна мати, звертаючись до батька, сказала: «Звідки у нього така прихильність до простолюду?»
Ця згадка збудила в Гольтові бажання кинути виклик усьому світові.
А що, коли я введу тебе в своє товариство? І вже сьогодні, не зволікаючи Познайомлю з своїми друзями Нехай тільки хто посміє сказати хоч слово! Ми з Гільбертом дамо йому такого прочухана, що й своїх не впізнає! І хто б він не був!
На обличчі дівчини промайнула посмішка.
Хто б він не був, кажеш?.. А ти знаєш Мейснера?
Мейснер також недавно вчився в гімназії. Але його клас випустили достроково в звязку з призовом. Та Мейснера, близького приятеля банфюрера, не взяли в армію, а призначили на керівну посаду у міській організації гітлерюгенду. Всі його однолітки давно вже були на фронті, а він, девятнадцятирічний лобуряка, записався добровільно в СС і тепер очолює патрульну службу гітлерюгенду.
Він за кілька тижнів їде служити у війська СС, відповів Гольт, дивуючись такій зміні її думок.
Марія, примруживши очі, пильно дивилась на Гольта.
А Рут Вагнер памятаєш? знову запитала вона.