Якщо мені вдасться дослід з азотною кислотою, то я зроблю динаміт.
А навіщо тобі динаміт?
Бомби виготовлятиму, справжні бомби, а не якісь там хлопавки з чорного пороху!
«Навіщо йому бомби? подумав Гольт. Можливо, хоче підкласти Маасу під кафедру?» Він засміявся. З реторти вже піднімалась їдка пара. Вольцов відчинив вікно. В кімнату линув церковний дзвін «Під звуки церковних дзвонів Вольцов виготовляє бомби!»
Ти тільки уяви собі, заговорив знову Вольцов, підкладеш одну таку бомбу під нашу бурсу, і від неї не залишиться каменя на камені! Ця ідея захопила його. Ні, краще привязати ту бомбу Маасові до сідниці
Гольт палив сигарету і розглядав книжки, що лежали довкола. Це були твори з історії воєн і військової справи: Верді дю Вернуа, «Дослідження з історії керування військами», Рюс-тов, «Історія піхоти», принц Крафт цу Гогенлое, «Воєнні листи про артилерію»; тут же Гольт побачив і товстого довідника. Він узяв у руки цю книгу в еластичній шкіряній палітурці і, розкривши, прочитав на титульній сторінці заголовок: «Люц фон Вульфінген, генерал-лейтенант, викладач Королівської прусської військової академії. Довідник військової академії, укладений за алфавітом з стратегічними і тактичними коментарями та хронологічним покажчиком всіх баталій, боїв і сутичок, відомих світовій історії, а також полків і полководців, які брали в них участь, з додатком 212 ілюстрацій, перероблений і доповнений Отто Оттерном, графом цу Оттбах, майором у відставці. Видання друге, 1911 рік.»
Гольт гортав тонкі сторінки. Слово «Тагіне» підкреслене червоним олівцем. Тут же на полях рукою Вольцова було написано: «Тотіла тюхтій, Нарзес молодець!» А проти слів «Мільтіад біля Марафона» Гольт побачив той самий знайомий почерк: «Канни ще задовго до Каннів?»
Гольт відклав убік довідника і витяг з купи книг" Фауста» Гете.
Ти що, читаєш «Фауста»? здивовано запитав він.
Я просто чув, що там серед діючих осіб є солдат, пояснив Вольцов. Проглянув ті місця, з точки зору військового зовсім не цікаво.
Він погасив спиртівку і відсунув убік реторту. В кімнаті стало зовсім темно. Вольцов увімкнув світло. Гольт розкрив «Фауста» і прочитав: «Присвята». Пробігши поглядом перші рядки, він зупинився на словах: «Реальне все від мене мов тікає, а все, що зникло, дійсністю стає» «Як чудово», подумав він про себе і несподівано запитав:
Скажи, Гільберт, ти любиш згадувати своє дитинство?
Ні! Навіщо? здивувався Вольцов. А ти Чому це ти не живеш з батьками?
Вони
розлучились, неохоче відповів Гольт. Батько залишив сімю, а з матірю я просто не вжився. Сам не знаю чому. Вона якась неласкава, жорстока, не така, як інші матері. Взагалі-то вона щедра. В нашому місті була спортивна школа, то мати навіть найняла для мене окремо тренера джіу-джитсу. Нічого не шкодувала Але відносно всього іншого А моя тітка, що живе в Гамбургу, ще гірша. Та немов крига. Вона завжди у нас стирчала. А мені це бабяче товариство просто в печінки в'їлось. Постійні сварки, скандали.
А чому ж ти не живеш з батьком?
Його позбавили батьківських прав. Якщо я до нього піду, мати забере мене з допомогою поліції. Мій батько бактеріолог, професор знаєш, як Роберт Кох Раніше він викладав у інституті, а потім працював на промислових підприємствах. Тільки й думав про свою роботу, правда, зі мною був дуже лагідний Але мати каже, що він мізантроп і зовсім відірваний від життя. Гольт замовк. Він міг би ще багато розповісти. Але ці розмови ні до чого. Не цікавили вони і Вольцова. Кінець кінцем мати відпустила мене з дому, і ось я тут.
На щастя, додав Вольцов. Інакше я вже давно б вилетів з гімназії. На те, що саме на Гольтові лежала провина за все, Вольцов дивився крізь пальці.І між іншим, буркнув він, я вже давно збираюсь тобі сказати. Того, що ти визволив мене з тієї халепи, я ніколи не забуду! Коли захочеш мене про щось попросити, додав він з суворою урочистістю, нагадай мені цей випадок. І хай я буду останнім негідником, якщо не виконаю твою волю
Якщо ми попадемо разом на фронт, підхопив Гольт, триматимемось один одного як Гаген і Фолькер . Добре мати на війні вірного друга.
Вольцов щось промимрив собі під ніс. Він схопив кривого турецького ятагана і з усього розмаху рубонув ним по черепу, що лежав на столі. Череп з тріском розлетівся на шматки. Вольцов жбурнув ятаган у куток.
Таких двох старих воїнів, як ми, розлучить тільки смерть!
З
Ні! Ви б мені теж не зробили жодної послуги.
Чому ж ні? Все, що тільки попросите
Справді? зрадів Гольт. Тоді віддайте мені свою купальну шапочку.