В купальнях було дуже людно. На лузі, у товаристві кількох чоловіків, сиділа Марія Крюгер; Гольт побачив її ще здалеку, і серце його стиснулось від ревнощів. Вони з Вольцовом привязали байдарку і вибрались на пліт. Тут до них шанобливо вітались молодші школярі. Біля вишки зібрався гурт юнаків і дівчат їхніх однокласників. До слуху Гольта долинув дзвінкий, зухвалий голос Цемцького. Рутшер, заїкаючись, зустрів їх вітанням: «А-а-ауе Цезар!» Тут був майже весь клас: Візе, Феттер, Гомулка і навіть Надлер зі своїми підлеглими Шенке, Гам-пелем, Кібаком і як їх там ще З ними й дівчата: сестра Рутшера Ільза, струнка Доріс Вільке, яку всі називали Індичкою, і білобриса Фрідель Кюхлер, дочка окружного начальника, що керувала загоном «німецьких дівчат».
Хайль Гітлер! вигукнула Доріс.
Гольт усівся на дощатий поміст і почав розглядати дівчат. Доріс Вільке, побачивши Вольцова, почервоніла. Вона була закохана в цього похмурого здорованя, але Вольцов не помічав чи й не хотів помічати того. Присутність дівчат трохи сковувала поведінку хлопців, і тільки Вольцов залишався самим собою.
Ви, дівчата, вже справжні фельдфебелі, сміх, та й годі! мовив Вольцов до Фрідель Кюхлер, сідаючи на поміст. Дивись, і зовсім на чоловікоподібних матрон перетворитесь.
І станете солдатами в спідницях, підхопив Феттер. Бачив останню кінохроніку?
Фрідель Кюхлер відразу ж дала Вольцову відсіч:
Нісенітниці ти верзеш! Вона вміла говорити пишномовно, як оратор. Якось на дитячому ранку гітлерюгенду Фрідель навіть виступала по радіо. Поглянь тільки на жінок з організації «Віри і краси» , як вони під прапором чітко карбують крок у марші або з якою героїчною серйозністю беруть участь у забавках і танцях Ми не боїмося, що огрубіємо від життєрадісних веселих розваг Наші дівчата незабаром стануть в біологічному відношенні не гіршими, а в моральному навіть кращими за матерів минулих поколінь.
Дурниці! зневажливо сказав Вольцов. Ти маєш на увазі стародавніх германців! Таж у германців жінки повинні були тримати язика за зубами і народжувати дітей!
У такому товаристві Гольт почував себе ніяково. Ці дівчата, його однолітки, учениці жіночої гімназії, здавались йому надто дурними, хоч у своїх тісно облягаючих тіло купальних костюмах були таки досить привабливі.
Котрась із них, звертаючись до Гольта, сказала:
А ми якраз слухали оте твоє складне речення.
Виявляється, Петер Візе точно зберіг його в пам'яті, а потім записав.
Маас, вставив Гомулка, ніяк не може забути. Ти відбив у нього всяку охоту до них.
Зате він став ще підлішим, обурено додав товстий, рожевощокий Феттер, що сидів тут же, на помості. Вчора говорить мені: «У кого ти вдався такий бовдур? Батька ж я знаю. Він ніби чоловік розумний. Мабуть, мати справжня дурепа!» Чи можна ж таке стерпіти?
Ой, гляньте-но, хто йде! пропищав Цемцький.
Всі повернули голови. Через пліт повз вишку, як завжди розпатлана, проходила Марія Крюгер. Цемцький сказав навмисне голосно, так, щоб вона почула:
Це та, про яку знає все містечко
Прикуси язика! крикнув на нього Гольт. Цемцький замовк.
Дівчина зупинилась біля східців і глянула на Гольта. Потім швидко пішла геть.
Ти що заступаєшся за неї? вїдливо запитала Фрідель Кюхлер. Чи не закохався, бува?
Гольт окинув її зневажливим поглядом і підвівся на ноги.
Ходімо, Гільберт, мовив він. Мені тут набридло. Ця дурна індичка збирається зчинити сварку.
Вони пішли східцями вниз до берега.
Вілла Вольцова височіла на пагорбі серед старих напівзруйнованих каркасних будівель. З усіх боків її оточував великий здичавілий сад. Звідси крізь огорожу виднілися червоні гонтові покрівлі і вузькі провулочки старого міста.
Будинок був занедбаний. У напівтемній вітальні висіло на стінах кілька запорошених портретів з зображеннями предків. У відкритому каміні накопичилась ціла купа сміття й попелу. Крізь давно не миті вікна в це велике приміщення ледве пробивалося тьмяне світло. Сходи з різьбленими поручнями вели на другий поверх. Тут, у кількох кімнатах, жила з своїм сином фрау Вольцова. Перший поверх стояв занехаяною пусткою.
Кімната Вольцова скидалася на завалену старим мотлохом комору. На стінах висіли самостріли, різноманітна екзотична зброя, луки і стріли з пірїнами, індійські томагавки , сарбакани , а також кілька старовинних дуельних пістолетів. Величезний дубовий стіл біля вікна був увесь заставлений ретортами, пляшками, склянками і заіржавленими бляшанками. Серед усякого мотлоху, паперів і книг валявся украдений з якогось склепу на цвинтарі череп, дуже понівечене чучело куріпки, що правило за мішень. На купі сміття в кутку лежали дві рапіри, кривий турецький ятаган , залізний капкан і, весь у грязюці, мисливський чобіт. На підлозі поряд з якимось одягом лежала фехтувальна маска. Похідне залізне ліжко було вкрите кошлатою шкурою бурого ведмедя.
Гольт сидів на ведмежій шкурі, поклавши ноги на підсунутий до ліжка стілець. Тут він почував себе чудово. Вольцов, стоячи біля дубового столу, робив якийсь дослід під ретортою горіла спиртівка. Надворі вже сутеніло.