Є низка дрібничок, які треба владнати, і шерег суттєвих питань, що треба обговорити, і, здається, настав час дати цій справі хід, сказав Гумбольдт. У моєму вусі розляглося його гидке хихотіння, ніби дорослий виказує дитині за якусь незначну провину. Перед тим як звести докупи головних дійових осіб, завжди краще трохи зачекати на часі, свого роду невеличкий період прочахання, але, на мою гадку, зустріч віч-на-віч у цей час полегшила б
Дозвольте мені викласти це прямо, сказав я. Ви говорите про
Обід. сказав він. Післязавтра? Ви можете це, втиснути його у свій графік? Звісно, можеш, вчувалося в його голосі. Лиш глянути на неї знову відчути найлегший дотик її руки. Га, Стіве?
У всякому разі на обід у четвер у мене нічого не призначено, так що клопоту немає. Маю прихопити із собою правника?
Подібно ріденькому холодцю в полумиску, у моєму вусі знову затремтіло гидке хихотіння. Здається, що містер Рінг хотів би бути включеним, авжеж. А місце для обіду ви вибрали? На мить я задавався питанням, хто буде сплачувати за цей обід, та мав лише посміхнутися своїй наївності. Я шаснув до кишені по сигарету, та замість цього лиш загнав під ніготь великого пальця гостряк зубочистки. Здригнувся, висмикнув скалку, оглянув, чи немає на ній крові, нічого не зауважив і взяв її до рота. Гумбольдт щось сказав, але я не розчув. Вигляд зубочистки знову й знову нагадав мені, що на хвилях світового океану я пливу бездимним.
Даруйте?
Я запитав, чи знаєте ви кавярню «Готем» на Пятдесят третій вулиці,
на цей раз він сказав так, ніби втрачаючи терпіння. Між Медісон-сквер і парком?
Ні, але я упевнений, що зможу знайти.
О дванадцятій?
Дванадцята саме якраз, сказав я і подумав, може, попросити, щоб він передав Діані, щоб вона одягла зелену сукню в дрібненький чорний горошок і з розтином збоку. Я тільки звяжуся зі своїм адвокатом.
В голові промайнуло, що це була пихата, нікчемна фраза, від якої я хотів би відкараскатися якомога швидше.
Зробіть це і зателефонуйте мені, якщо буде якась перешкода.
Я зателефонував Джону Рінгу, який поплямкав і помимрив (без обурення, але суттєво) достатньо, щоб виправдати гонорар за свої послуги, і потім підсумував, що він припускає, що «на часі» зустріч не завадить.
Я відклав слухавку, зручніше улаштувався перед монітором свого компютера і задавався питанням, як я в дідька зможу знову зустріти Діану, принаймні не висмаливши одну сигарету заздалегідь.
Зранку, в день нашого наміченого обіду, Джон Рінг зателефонував і сказав, що не
Боже він обернеться неприємними наслідками у суді, я оголошу перерву тільки для того, щоб мати змогу вивести вас у коридор і сказати: «Я ж вам казав». Тепер ви дотямили?
Авжеж. Передайте привіт вашій матері.
Надіюсь сьогодні ввечері, сказав Рінг, і тепер його голос звучав так, начебто він підкотив очі під лоба. Бо раніше у мене не буде змоги й словом перекинутися, Стівене.
Гаразд.
Я сподіваюся, що вона проявить до вас лояльність.
Я знаю, що ви бажаєте мені саме цього.
Він відклав слухавку і поїхав провідати свою матір, десь там у загубленому в просторі містечку Вавилоні. Коли наступного разу, через декілька днів, я зустрівся з ним, між нами було щось таке, що не зовсім підлягало обговоренню, хоча я думаю, що нам слід було б поговорити про те, коли б ми знали один одного хоч трішечки краще. Я бачив те в його очах і припускаю, що він бачив те ж саме у моїх усвідомлення того, що якби його мати не впала зі східців і не зламала собі кульшу, він, можливо б, став настільки ж мертвим, як і Вільям Гумбольдт.
Об одинадцятій пятнадцять я вийшов зі свого офісу і попрямував до кавярні «Готем», діставшись до протилежного від кавярні боку вулиці об одинадцятій сорок пять. Я добрався туди раніше заради свого власного душевного спокою іншими словами, щоб пересвідчитися, що заклад міститься саме там, де сказав Гумбольдт. От такий-от я і, зізнатися, був таким завжди. На початку нашого подружнього життя Діана мала звичай називати це моєю «рисою одержимості», але я думаю, що під кінець вона знала краще. Просто я не довіряю легко компетентності інших, от і все. Я розумію, що така вдача то як чиряк на гузні, і я знаю, що це доводило її до шаленства, але чого вона, здавалося, так ніколи і не усвідомила, так це того, що безпосередньо я теж не був у захваті від того. Бачите, одні звички міняються швидше, на зміну інших іде більше часу. А дечого і зовсім змінити не під силу, як би настирно ти не старався.
Кавярня була якраз там, де вказав Гумбольдт, місце розташування відзначене зеленим тентом зі словами «Кавярня «Готем» на ньому. Поперек вікон дзеркального скла відбивався білий міський обрій. Підпадала вона під гребінку нью-йоркської тенденції. З досить-таки не приголомшливим виглядом, одна десь із восьмисот натиканих дорогих кавярень поодаль центру міста.
Знайшовши місце зустрічі, мої думки тимчасово уляглися (принаймні щодо цього; та мене аж тіпало, так я хотів знову побачити Діану, і тягло запалити сигарету, аж у голові тенькало), я почвалав до крамниці на майдані Медісон і протягом пятнадцяти хвилин промарнувався у відділі валіз та сумок. Просто зазирати у вітрини ззовні було не з руки; бо коли Діана і Гумбольдт прибудуть із передмістя, можуть зауважити мене. Навіть ззаду Діана була у змозі пізнати мене по статурі моїх плечей і по тому, як сидить на мені плащ, а я цього не хотів. Я не хотів, щоб вони знали, що я прибув завчасно. Я думав, що це могло б виглядати жалюгідним. Так що я зайшов усередину.