1990 - Верховна Рада Радянського Союзу прийняла Закон про мови народів Радянського Союзу, яким за російською мовою закріплювався статус офіційної на всій території' СРСР. Цим законом Москва хотіла перекрити дію прийнятого Верховою Радою УРСР в листопаді 1989 року Закону про мови в УРСР, який за українською мовною закріплював статус державної.
1990 - Вихід книжки Олександра Солженіцина «Как нам обустроить Россию». У ній автор відкрито назвав «придуманою фальшю» твердження про давні корені українського народу й про самостійність української мови. З огляду на авторитет Солженіцина ці його «ідеї» використовували шовіністичні середовища в боротьбі за втягнення України до нового, Горбачовського союзного договору, який мав бути увінчаний прийняттям нової Конституції' (нині її називають горбачовською), з фіксацією в ній єдиної загальносоюзної мови - російської.
ЧАС
НЕЗАЛЕЖНОСТІ
УКРАЇНИ
русифікація продовжується!!!
19912012 - З метою деморалізації' та духовного виродження населення, особливо молоді, ментально спрямоване в радянське минуле керівництво України дозволяє поширювати тисячі книг, демонструвати сотні кінострічок, які проповідують насильство, злочинність, ненависть, порнографію. Зелене світло дано масштабній експансії' низькоякісної продукції' з Росії' в той час, коли національне українське книговидання, кіно, музеї знаходяться в стані ганебного занепаду без грошей і без підтримки з боку держави. Без будь-якої перешкоди Росія завалює Україну шовіністичними виданнями, телепрограмами, антиукраїнською пропагандою.
19931995 - Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації'. Убито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено в Моринцях хату-музей Тараса Шевченка. І ніхто зі злочинців не був не те, що засуджений, а навіть не був заарештований.
1994 - Намагання при активному нашіптуванні Табачника та Малінковича надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
1994 - Заява Президента України Л. Кучми в його інаугура-ційній промові про намір внести поправки до чинного законодавства щодо надання мові колишньої метрополії-окупанта статусу державної.
Ця заява спричинила призупинення відновлення українських шкіл, перехід частини українських класів та шкіл назад на російську мову та започаткувала руйнівні наслідки в інформаційному просторі.
1995 (початок року) - Міністерство національностей України розробило напівсекретний «Проект державної програми, розвитку російської культури в Україні до 2000 року», в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці. Цим ще раз доводилося, що Україною продовжує керувати ментально неукраїнська адміністрація.
1995 (18
липня) - Звіряче побиття окупаційною владою українців у Києві (кілька душ загинуло, десятки покалічено) під час похоронної процесії' Його святості - Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира. Озброєні омонівці кидалися на беззбройних людей з криками «бєй хохлов», топтали й шматували державні прапори. До відповідальності ніхто не був притягнутий, хоч у спогадах про цю подію часто висловлюється припущення, що все це сталося за наказом Табачника.
1996 - Посилення антиукраїнського терору. Подальша криміна-лізація правоохоронних органів. У Харкові таємно збирають підписи під «референдумом» про новий Радянський Союз та про те, щоб Україну туди залигати. Ця «діяльність» ведеться комуністич-ними-маразматиками... Хто відмовляється ставити підпис, погрожують і лають, заявляючи: «всё равно Россия завоюет Украину, и ми перебъём хохлов по одному».
(Без мови немає нації. Український пріоритет. К. 2011. С. 28.)
19982012 - У зв'язку з інформаційною революцією 90-х років російщення України відбувається вишуканими методами. На сьогодні інформаційний простір України майже повністю зрусифікований. Неукраїнська, а часом антиукраїнська політика урядів України призвела до того, що державну мову з української преси витіснила мова сусідньої країни, і співвідношення між україномовною та російськомовною пресою складає 1:10. Україна посідає перше місце (!) у світі за рівнем оподаткування книги - 28%.
Як результат такої політики, продукція українського книжкового ринку на 2/3 складається з імпорту книжок російською мовою. Кількість україномовних вищих шкіл в Україні складає лише 23%. На програму відродження української мови уряд не виділяє практично жодної копійки, у той час коли Москва на програму «Русский язык» («.на поддержку и развитие русского языка в бывших республиках СССР») щорічно виділяє 2 млрд. дол. Левова частка цих коштів осідає в першу чергу в Україні: на безкоштовне розповсюдження антиукраїнських газет, підтримку проросій-ських політичних партій, організацій, телеканалів.