Я вже хотів відповісти «ні», але згадав підземелля, страшні кістки, примару зниклого храму. Гріхи дерґів Дорого ж за них доведеться заплатити останнім з роду Пендрагонів!
Вправно це він! зло гмикнув Ансельм. ДЕконсбефи, певна річ, знали про його справи. І він вирішив одним ударом
Знали! Згадалися слова сеньйора Домініка: «Він і сам загруз по самісінькі вуха!». Напевно, це знання допомагало дЕконсбефам домагатися від монсеньйора багато чого, зокрема й у справі де Гарр. Але тепер, коли справою зацікавився Рим, де Лоз вирішив не зволікати.
А чим ви невдоволені, брате Ансельме? не витримав я. Пригадую, ви вважали дЕконсбефів єретиками і язичниками!
Хлопець хотів відповісти щось різке, але стримався, потім задумався, нарешті, похитав головою:
Я не хотів, щоб так Не
можна виганяти Сатану силою Вельзевула, князя бісівського! Треба розібратися
І відправити дЕконсбефів на вогнище, цілковито дотримавшись закону?
Ансельм не відповів. Я зрозумів він і сам не знає. Не знав і я. Що гірше демони, які сховалися від людей у далекому замку, чи юрба божевільних віланів під проводом єпископа-сатаниста?
Не треба нам туди йтить, несподівано сказав нормандець. Погано це є.
Ми з Ансельмом перезирнулися.
«Й умив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові»
Так, кивнув я. Доведеться йти. Бачить Бог, браття, краще б ви залишилися рибалити в Нотр-Дам-де-Шан!
IV
Напевно, це не схоже на війну, зненацька зауважив італієць. На справжню.
Це на яку? я мимохіть усміхнувся. Коли блискучі лицарі в золочених панцирах і червоних плащах рухаються рівним ладом, співаючи пісень?
Ну-у А хіба не так, отче Гільйоме?
Буває. Особливо коли в похід ідуть новачки. їх вистачає до першого ж привалу.
Потім плащі стають сірими від куряви, а обладунок доводиться знімати, особливо в спеку. На палестинському сонці в повному обладунку важко витримати більш як годину. Втім, коли доводиться пробиратися по овернській багнюці, краси ще менше.
Напевно, Ансельм зітхнув. А трубадури пишуть про красу битви! Про те, наскільки прекрасні лицарі, коли вони повертаються з перемогою.
А прекрасні дами махають їм носовичками з верхівки вежі, кивнув я. Хто заперечує? Пригадую, якось ми ввязалися в облогу якоїсь маленької фортеці неподалік Мосула.
Ми так і не дізналися, як називається цей хлів, та й не до того було. На третій день до сарацинів прийшла підмога на чолі із самим Імадеддіном. І почалося! А колодязь був один саме посередині
І ви билися за цей колодязь? хлопцеві очі блиснули.
Спочатку намагалися. А потім просто домовилися з атабеком влаштовувати щоранку перемиря. Напоїмо коней, умиємося й уперед. Курява там була!..
Війна це погано є, втрутився Пєр. Наш сеньйор із сусіднім сеньйором сварилися. Наш сеньйор із сусіднім сеньйором сильно воювали. Їхні воїни в наше село приходили. Ми дівчат ховати, корів ховати. Вони хати палили
Вибач, брате, але ти розмірковуєш, як вілан! знизав плечима італієць.
А ти як хто? буркнув Пєр і відвернувся.
Мир вам! я зрозумів, що настав час втрутитися. На війні погано всім. І не дай вам Господь, брате Ансельме, побачити поле найпереможнішої битви, особливо вночі, коли туди збігаються шакали.
Повз нас проскакав латник у темному плащі один з єпископських вартових. Я вже звернув увагу, що ці молодці виглядають браво зовсім непогано для такої глушині, як Памє. Їх було небагато чоловік із тридцять, але для цих місць тридцять латників ціла армія.
Отче Гільйоме, а ви можете зупиняти їх? несподівано запитав нормандець.
Зупинити, машинально виправив я. Зупинити, брате Петре
Сувій, отриманий від Орсіні, дозволяв мені зробити це. Я міг заборонити похід. Я міг усунути єпископа, міг навіть спалити його на головній площі Памє. Теоретично.
Це не так легко. Таке сонмище не армія, хоча й армію не так легко зупинити. Це натовп. Маса людей, які вірять своїм священикам і своєму єпископові. Ніхто з них
не вміє читати, мої повноваження для них порожній звук. Якщо я спробую затримати їх тепер, нас швидше за все розірвуть на шматки. Це лавина. Поки лавина не сповільнить хід сама, її не зупиниш. Я спробую але не зараз.
Добре, що на нас кольчуги, гмикнув Ансельм. Інакше можна отримати стрілу в спину. Монсеньйор де Лоз теж усе розуміє Отче Гільйоме, а вони візьмуть замок?
Я згадав неприступну гору, грізні вежі, стіни з високими зубцями. Сотня воїнів затримала б цей набрід на десять років
У замку пятеро, брате Ансельме, в тому числі хворий старий і месір Пилип, з якого нікчемний воїн. Сила ж фортеці не в стінах, а в захисниках.
Але ж вони побачать інше! гаряче зашепотів італієць. Вони побачать десятки воїнів те, що бачив я. І, крім того, у замку не пятеро людей. Там двоє слуг і три демони!
Спереду виникла якась затримка. Люди зупинялися, над лісом зависла густа лайка.
Здається, зчепилися два вози. Так, армія
Імадеддіну вистачило б півсотні вершників!
Нетерплячий Ансельм зіскочив з воза й побіг уперед. Повернувшись, він повідомив, що зчепилися не дві підводи, а цілих чотири, до того ж, трохи далі попереду місток через річку недостатньо укріплений, і зараз його намагаються полагодити. Очевидно, намічався привал.