Я зрозумів щось більше. Гризня в Палестині прирікає християн у Святій Землі на неминучу загибель. Тільки негайний мир між ними й сарацинами може врятувати Хрест над Єрусалимом.
Тому ви виступали за замирення з атабеком Імадедіном?
Я мимохіть усміхнувся. У битві біля Мосула ми зітнулися із атабеком сам-на-сам. Він розтрощив мені шолом, я продірявив йому плече. Потім, коли ми вели переговори, було що згадати.
І ми підписали цей мир, Ваше Високопреосвященство. Не я винен, що пізніше його було порушено.
Орсіні похитав головою.
А ми в Римі дивуємося, чого це абати Сен-Дені, Клерво, а заразом і Клюні настільки ревно виступають проти нового Хрестового походу? Причому наводять такі цікаві подробиці
Я
розвів руками:
Якщо в цьому є частка моєї провини, отже, я недарма прожив тут ці роки.
Так Орсіні зітхнув. Зізнатися, така позиція Галльських діоцезів нас спершу навіть шокувала. Коли достойний отець Сугерій виступає проти Хрестового походу, це ще можна зрозуміти він надто близько до серця бере інтереси короля Людовика, забуваючи про потреби Всесвітньої Церкви. Але коли проти походу висловлюється сам Бернар із Клерво Як ви його переконали?
Відповідати я не став, хоча тут було чим пишатися. Гіпсову статую переконати неможливо, та коли я кілька вечорів поспіль розповідав про спокуси, які чигають на щиросердних християн на розпусному Сході, про те, на що перетворюються ордени Святого Іоанна й Святого Храму, про розкоші палестинських монастирів Гіпс мало не тріснув, а наступного дня отець Бернар вибухнув своїм першим посланням щодо Хрестового походу. Висловився він, як і завжди, досить переконливо.
І найдивніше, брате Гільйоме, що в цьому питанні Курія з вами солідарна
Як?!
Отже, і я можу вас чимось вразити Неймовірного в цьому нічого немає. В останні роки Королівство Єрусалимське аж ніяк не в усьому підтримує Святий Престол, та й становище в Європі не найсприятливіше для чергового походу. Крім того, є ще одна причина Але про це ми згодом поговоримо.
Цієї ночі я вперше за довгий час майже не спав. Коли над ранок я нарешті забувся, то побачив давній сон, який уже багато років не відвідував мене: пустеля, легкий вітер здуває із сірих барханів пісок, що рипить на зубах, низьке зимове небо і темпі вершники на обрії. Вони наближаються безмовно, неминуче. Я намагаюся крикнути, але язик не слухається, і я лише дивуюся, чому мовчить вартовий. І от, нарешті, чути крик: «Тривога!», але Це всього лише вдарив старий надтріснутий дзвін каплиці Нотр-Дам-де-Шан.
III
Я вдавав, ніби все це мене не обходить, намагаючись думати про речі приємні. Хоча б про те, що візит легата Святого Престолу до Нотр-Дам-де-Шан відразу ж забезпечить наплив прочан і отець Сугерій має бути вдячним за це мені. І що він не дозволить мене образити, навіть якщо Джованні Орсіні жадатиме моєї крові. Певна річ, легат Його Святості може все навіть зачинити Сен-Дені, але робити цього, звісно ж, не стане. Більш того, в абата Сен-Дені достатньо впливу, щоб захистити свою паству, нехай навіть такого грішника, як я. І що слід обовязково поговорити з Пєром, на котрого червоний капелюх Орсіні подіяв аж занадто.
Його Високопреосвященство пішов до своєї келії, щоб, як він пояснив, розібрати деякі документи, а я рушив на пошуки нормандця. Далеко йти не довелося як виявилося, Пєр був на тому ж місці, де вчора ми рибалили. Цього разу він навіть не взяв із собою вудки просто сидів на колоді, над чимось зосереджено розмірковуючи. Я зупинився, не наважуючись наблизитися. Пєр у роздумах видовище рідкісне.
Отче Гільйоме! він усе ж таки почув, як я підійшов.
Я всміхнувся й присів поруч.
Про що ваші думки, брате Петре?
Думки? схоже, це слово його спантеличило. A-а, думки Я не думати Не думаю.
Я був трохи розчарований, але потім збагнув, що «думками» Пєр, напевне, вважає щось серйозне. Свої власні міркування він до цього розряду не зараховує.
Сподіваюся, розмова пройшла успішно?
А? хлопець замислився. Розмова? Ми не розмовляти Не розмовляли. Його Святість
Його Високопреосвященство, посміхнувся я. Брате Петре, будьте уважнішим.
Високо преосвященство, зосереджено повторив Пєр. Він хвалити хвалив, як я розмовляти латиною.
Я уявив собі, як Орсіні нахвалює мого нормандця, й насилу стримав усмішку. Але я був вдячний Його Високопреосвященству підтримка Пєрові була дуже потрібна.
І ще він розповідати розповідав. Як добре бути
священиком у селі. Як його священика всі поважають, як дарують подарунки Він запитувати запитував, чи не потрібно поговорити з отцем Сугеріем, щоб мене швидше висвятили посвятили.
«А про що ще він запитував?» хотів поцікавитися я, але стримався. Пєр і сам скаже.
Він запитував про брата Ансельма. Він хвалив брата Ансельма. Він хвалив вас, отче Гільйоме. Він називати називав вас дуже вченим і дуже розумним.
Ну, певна річ!
Він, напевно, хотіти хотів, щоб я розповів про вас щось. Але я не розповідав щось. Я мовчав. Він дуже хитрий, Його Високо преосвященчество
Високопреосвященство, механічно виправив я.