Це почасти так, я мимоволі всміхнувся, згадавши те, на що натякав Ансельм. Господи, як давно це було! Тоді я тільки-но освоювався тут і отець Сугерій видавався грізним і недоступним
Ризикну нагадати тобі, брате Ансельме, що Сен-Дені засновано в память Святого Діонісія. Вважається, що наш патрон той найперший єпископ афінський, котрого Апостол Павло зустрів на ареопазі після своєї проповіді.
Я поглянув на Ансельма й помітив легку, ледь помітну посмішку. Хлопчині було весело. Він знав! Він знав це й багато іншого, й зараз, схоже, просто екзаменував мене. Чи то на щирість. Чи то на щось іще
Але Абеляр Не ризикую називати його «брат Абеляр», позаяк наш орден відкинув його
Ансельмова посмішка стала помітнішою.
Абеляр знайшов у працях Біди Високоповажного пасаж про те, що покровитель Сен-Дені не єпископ афінський, а всього лише якийсь Діонісій Коринфський, котрий, слід зізнатися, нічим особливим не знаменитий
І що «Ареопагітика» написано не Діонісієм, а якимось сірійським ченцем за пять століть по тому, стиха закінчив Ансельм. Вибачте, отче Гільйоме, але це тут настільки зворушливо приховують
У Римі над цим насміхаються? зважився я.
Ансельм кивнув, і на мить мене відвідала не найкраща думка. Ні, молодий італієць не міг бути споглядальником Курії. Споглядальники не приходять посеред ночі й не вимагають побачення з абатом. Споглядальники не вестимуть відверті розмови з такими, як я.
Цього разу наближення Пєра можна було вгадати без особливих зусиль. Хлопець продирався крізь кущі з неабияким шумом. І я, вже не вперше за цей ідилічно спокійний вечір, відчув тривогу.
Там Отче Гільйоме!
Вигляд у Пєра був не просто розгублений парубок здавався сам не при собі.
Отже, не розбійники тут нормандця не злякати. І не посланець із Сен-Дені. Я зітхнув і підвівся. Здається те, чого боявся отець Сугерій і чого я сам хотів би уникнути, все ж таки сталося.
Цей Мул. Із дзвониками
Пєру явно забракло слів, але він героїчно намагався говорити латиною. Отже, мул із дзвониками. А на мулі
У капелюсі! Отче Гільйоме! У капелюсі!
Ансельм теж підвівся, на його смаглявому обличчі не було й натяку на усмішку. Він теж Збагнув. Так, недарма отець абат відіслав нас трьох якнайдалі від Сен-Дені, до забутої Богом каплиці Божої Матері на Полях.
Відіслав від гріха далі та, виходить, марно.
Не минулося.
У капелюсі! з жахом повторив Пєр. Його Його Святість!
Тон хлопця був настільки щирим, що першої миті я уявив собі неможливу картину Намісник Христа верхи на мулі біля воріт Нотр-Дам-де-Шан. Але потім отямився Папа, звісно ж, був там, де йому й слід бути, в Римі, а в гості до нас завітав дехто інший. Щоправда, у цій ситуації я б надав перевагу, напевне, зустрічі з Його Святістю.
Кажуть, він теж полюбляє риболовлю
II
усмішкою. Він був молодий молодший за мене років на сім і несподівано вродливий. Чомусь я уявляв його злим згорбленим старцем із погаслим поглядом.
А от і ви, брате Гільйоме! Сподіваюся, риболовля була вдалою?
Тонкі червоні губи, як і раніше, всміхалися, темні очі світилися добротою, й на мить мені стало по-справжньому страшно. Погано, коли до Франції раптом відряджають із Рима легата з надзвичайними повноваженнями.
Погано, коли цей легат вирушає простісінько в Сен-Дені. Але зовсім погано, коли легатом виявляється той, із ким я давно знайомий, нехай і заочно. Від того самого дня, коли рукопис моєї книги про Святого Іринея Ліонського потрапив до Рима.
Так-так. Вечеряти ми не будемо, та на сніданок обовязково скуштуємо ваших коропів Хто ці юнаки, брате Гільйоме? Познайомте нас.
Поки я відрекомендовував кардиналові очманілого від вигляду червоного капелюха Пєра й зовні незворушного Ансельма, розгубленість поступово зникала. Адже я знав, що так і буде. Джованні Орсіні обовязково захоче побачити мене. Щоправда, я не міг і припустити, що легат Святого Престолу замість того, щоб викликати мене назад в абатство, вирішив сам поїхати до Нотр-Дам-де-Шан.
Утім, Орсіні молодий і цікавий, а отже нетерплячий. А, може, є ще й інша причина.
Кардинальський почет пятеро міцних парубків у темних ризах із дорогої матерії вже діловито наводив лад. Із келій, щоб улаштувати Його Високопреосвященству гідну ночівлю, викидали мотлох, який назбирався там за довгі роки.
Отже, брате Гільйоме, радий вас нарешті побачити. Щоб не викликати у вас гординю, скажу відразу, що поїхав у ці місця не лише заради вас, але й заради тутешніх вод як запевняли отець Сугерій та отець Ерве, вони цілющі А вони справді цілющі, брате Гільйоме?
Воістину так, Ваше Високопреосвященство.
Це вигадав наш пріор отець Ерве. Старому стало легше в цих місцях, і він увірував у цілющість тутешніх джерел. Ніхто не став сперечатися. Отець Сугерій, котрий завжди дивився у корінь, розпорядився старанно поширити чутки про це диво, а заразом упорядкувати стару каплицю, чекаючи на прочан.
До вечірні ми трохи запізнилися, проте, гадаю, її все ж таки слід відслужити Втім, спершу поговорімо.
Кардинальський почет уже зайняв каплицю, діловито оглядаючи всі закутки. Цікаво, що вони там шукають? Гадають, що десь там причаївся асасин із кривим кинджалом? Або ж ми заховали про такий випадок гадюку у вівтарі?