Знайомого здорованя на місці вже не було напевне, вигляд «перевертня» подіяв на нього надто сильно. Нас пропустили в перший ряд. Я швидко глянув уперед ні, мені не привиділося. Нещасний був на місці, але вже не стояв, а лежав на бруківці. Натільний хрестик валявся в куряві, ледь прикритий розпущеним волоссям. По побитому тілу пробігав дрож, у тихому витті чулися якісь незрозумілі, дивні слова.
Ви Отче, ви бачите цього вовка?
Напевно, моє запитання прозвучало незвичайно, оскільки брат Джауфре кілька разів уважно поглянув на графову мисливську здобич, перш ніж ствердно кивнути.
А тепер Нехай допоможе нам Святий Бенедикт!
Я легко торкнувся його плеча. Почулося здавлене зітхання, рука окситанця сіпнулася до чола, очі блиснули.
Ви бачите? Ви бачите, отче?
О Господи Фірмен Морі!
Я прибрав руку, й перст брата Джеуфре застиг біля грудей. Тонкі губи стиснулися й побілішали.
Вовк Брате Гільйоме, що це означає?
Я знову торкнувся його плеча.
Я побачив Якщо я торкнуся до вас, ви теж можете побачити Фірмен Морі хто це?
Окситанець хвилину помовчав, потім рука знову піднялася в хресному знаменні. Нарешті, губи здригнулися:
Фірмен Морі, син міського старшини Він давно у сварці з Його Преосвященством. Той звинуватив його в єресі, а Фірмен заявив, що монсеньйор вимагав від нього хабаря, щоб замяти справу. Тиждень тому цей юнак зник, його дотепер шукають
Знайшли, я відпустив його плече, й брат Джауфре повільно заплющив очі.
Дякую вам, брате Гільйоме Кажуть, у будь-якому місті завжди знайдеться кілька праведників. Але в Тулузі їх, схоже, не залишилося, й хвала Господу, що ви залишили стіни Сен-Дені.
Але що робити? поквапив я. Зараз цього нещасного відведуть до звіринця.
Не відведуть, очі окситанця були знову розплющені, в погляді блиснула сила й упевненість. Рука неквапливо зняла з шиї наперсний хрест.
Брате Гільйоме, будьте поруч
Я кивнув, намагаючись здогадатися, що він замислив. Брат Джауфре затримався на мить, потім зробив крок уперед, піднімаючи хреста.
Діти мої!
Голос пролунав несподівано гучно, й на мить настала мертва тиша. Окситанець обвів поглядом натовп і впевнено продовжив:
Діти мої! Я смиренний брат Джауфре з обителі Святого Хреста За Стінами. Ви впізнаєте мене?
Юрба зашуміла, люди здивовано перезиралися.
Отець пріор! Отець пріор! Пріор зі Святого Хреста!
Окситанець вдоволено усміхнувся, але відразу ж обличчя його знову стало
суворим.
Діти мої! Слухайте мене й робіть, як я велю! Покладіть руки на плечі один одному або візьміться за руки
Я почав розуміти. Тулузці, нічого не розуміючи, стали здивовано переглядатися, почулися смішки, але авторитет пріора з обителі Святого Хреста був великий люди підкорилися. За хвилину юрба стала схожа на танцюристів, готових розпочати весняний хоровод.
Напевно, це спало на думку не лише мені.
Отче пріоре! вигукнув хтось. Музик кликати?
Музик! почувся регіт. Затанцюємо вовчий танець!
Не поспішайте! брат Джауфре змахнув хрестом. Не час для танців! Діти мої, погляньте на того, кого ви вважаєте звіром!
Окситанець взяв за руку городянина, який стояв поруч із ним, а я, остаточно зрозумівши, що він задумав, торкнувся його плеча.
Тепер залишалося дізнатися, чи не помилився я і чи не помилився він. Якусь мить стояла мертва тиша, й раптом почувся здавлений жіночий крик. Ще мить і загальний крик покрив усе навколо:
Перевертень! Перевертень! Святий Альбін, порятуй нас! Перевертень!
Хтось кинувся назад, упав, над ним гойднулася юрба.
Стійте! Брат Джауфре знову підняв угору хреста, й люди миттю стихли. Звершилася недобра справа! Ви впізнаєте Фірмена Морі, сина високоповажного Барнабе Морі?
Так! Так! луною відгукнулися люди. Фірмен Морі! Проклятий перевертень! Перевертень!
У нього на шиї хрест! вигукнув окситанець, і голоси здивовано стихли. Ловчі, які досі без розуміння дивилися на юрбу, злізли з коней і, зметикувавши, в чому річ, теж узялися за руки. За мить один із них, наймолодший, закрив очі руками й із криком упав на бруківку.
Ми відведемо нещасного до монастиря, вів далі брат Джауфре. Наші брати зможуть йому допомогти й провести екзорцизм, щоб повернути йому людську подобу. А потім ми покараємо винних!
От вони! От вони! Чаклуни!
Навколо переляканих ловчих зімкнулася жива стіна, але різкий крик ченця зупинив самосуд.
Не карайте слуг! Вони не відали, що діяли! Робіть так, як я велю. Нехай вони самі відведуть нещасного в обитель!
Юрба підкорилася. Мисливці, злякано переглядаючись, узялися за ланцюги. Старший літній ловчий у багатому каптані, зняв шапку:
Святий отче! Добрі люди! Не обвинувачуйте нас, бо цей перевертень не тільки з вигляду вовк, але й поводився по-вовчому. На наших очах вчепився він у горло коня й розірвав руку молодому Альбертові, пажу Його Світлості
Звершилася недобра справа! повторив брат Джауфре. Свята Церква покарає винних і допоможе тим, хто постраждав!
Слава отцю Джауфре! вигукнув хтось. Диво! Він сотворив диво! У монастир! У монастир!
Діти мої! але окситанця вже ніхто не чув, юрба валила з площі, оточивши ловчих, що тягли на ланцюгах нещасного «вовка».