Він цмокнув її в зморшкувату щоку, спеціально підставлену для цього. Папуга сидів на столі і з іншого боку тягнувся до Сінтії своїм дзьобом, наче теж хотів її поцілувати.
Ніколи ще Ніколас не бачив такого товариського і допитливого птаха.
Пишаюся, пишаюся. Але у вас немає ніякого ключа до сховку! Є лічилка, яка незрозуміло що означає, а мапу і малюнок спалила фрау Беттіна Мьонхле фон Теофельс триста років тому. Ви їм про це сказали?
Ні.
Чому?
Тому що тоді б вони не погодилися дати мені 40 %.
Магістр замислився. Щось починало прояснятися, але ще дуже багато чого треба було зясувати.
Тьотю, невже ви пливете на Мартиніку шукати скарб? Але у вас немає нічого, крім дитячої лічилки!
Мої компаньйони знають, де розташована печера. А знайти сховок мені допоможеш ти. Врешті-решт, це твоя професія розгадувати подібні ребуси.
Здається, Сінтія була дуже вдоволена, що так чудово все придумала. Вона намазала ожиновим джемом бріош і вдумливо відкусила шматочок.
М-м, чудова перепічка.
Папуга почухав крилом голову. Ніколас схопився за лоба.
Ваші компаньйони теж прилетять на Мартиніку?
Ні. Вони пливуть на нашому кораблі. Ти їх бачив. Один постійно стовбичить коло мене в казино. Ну, котрий ставить по одній фішці і постійно програє, худющий такий, в окулярах. Це містер Міньйон. Він юрист, точніше нотаріус. Француз, зневажливо додала тітка, наче це слово вичерпно все пояснювало. А другий, технічний керівник, це наш сусіда за столом містер Делоні.
Але але чому вони поводяться, наче ви не знайомі?
Витерши губи, тітка попросила підлити їй чаю і з поважним виглядом відповіла:
Це абетка конспірації, мій любий. У такій делікатній справі треба поводитися дуже обережно. Ми домовилися, що під час плавання спілкуватися не будемо, але постараємося тримати одне одного у полі зору. Про всяк випадок.
Магістр раптом зрозумів, що тітці все це дуже подобається, Старенька насолоджується. ситуацією. Таємничістю, дурною конспірацією, власного значущістю і шаною, якою компаньйони оточують удавану власницю «ключа».
Це придумав містер Делоні, він людина досвідчена, вела Сінтія. Він сказав, що якщо ми будемо спілкуватися, то навряд чи втримаємося від обговорення хвилюючої нас теми. А на кораблі повно людей, вічно хтось крутиться поряд. Можуть підслухати. Крім того, через нинішній терористичний психоз служба безпеки напевне понапихала «жучків» у найбільш несподіваних місцях. Знаєш, що таке «жучок»? Містер Делоні каже, що ці люди мають право встановити прослуховування навіть у каюті, якщо пасажир поводиться підозріло. А біс його знає, цього Тідбіта, хто йому здається підозрілим. Ти ж бачив цього ідіота, який наважився засумніватися у твоєму титулі!
Встановлення прослуховування без санкцій суду або хоча б прокурора неможливо. Ви з містером Делоні надивилися шпигунських фільмів.
Дитинко, жалісливо подивилася на нього тітка. У нас у Росії це, мабуть, неможливо. Але Англія поліцейська держава. Роблять, що хочуть!
Цю репліку Фандорін залишив без коментарів. Він поміркував ще. Запитав:
А чому Делоні дивиться на вас вовком? І другий, як його, містер Міньйон, теж зиркає з явною ворожістю. Невже ви не помітили?
Вона посміхнулася.
Ще б їм не злитися. Їм дуже не сподобалося, що мене супроводжує чоловік двометрового зросту. Згідно з контрактом, я не маю права відкривати таємницю «третім особам», навіть родичам. Не маю права передавати свою частину скарбу в спадок. Якщо хтось із партнерів помре у процесі пошуків, його частина буде розподілена між іншими.
Дуже дивна умова! вигукнув Ніколас.
Вони обидва твердо на цьому стояли. Довелося поступитися. Зате на знак компромісу погодилися підвищити мою частину від однієї третьої до сорока відсотків. Дурниці, що зі мною трапиться? У мене тиск сто тридцять на девяносто, я ще їх обох переживу.
Нічого й казати, що Фандоріну, який мав у подобних справах куди більше досвіду, ця деталь зовсім не сподобалася. Він щодалі більше похмурнів.
Ну, добре. Завтра ми прибудемо у Форт-де-Франс, звідки, певно, вирушимо на острів Сент-Моріс, і там виявиться, що ніякого ключа у вас немає.
У нас, підправила тітка. Якщо ти не зумієш розвідати код, ми дійсно потрапимо у незручну ситуацію. Але, по-перше, я в тебе вірю. А по-друге, що вони мені зроблять? Я дама, до того ж мене супроводжуєш ти. І врешті, вони цивілізовані люди.
Згадавши хвалькуваті розповіді містера Делоні, як круто обійшовся він з різними «скурвими синами», Ніколас із сумнівом похитав головою.
Якщо у вас контракт, у ньому напевне є параграф про зловмисне введення ділових партнерів в оману або що-небудь подібне. Це матиме за наслідок якщо не кримінальну відповідальність, то принаймні цивільний
позов.
Але тітку це не злякало.
Значить, ти тим більше повинен знайти розгадку. Інакше компаньйони мене розорять і ти не отримаєш спадщини, якої ніяк не дочекається твоя дружинонька! преспокійно заявила міс Борсхед. І нічого блищати очима, як доктор Живаго. Твоя дружина була б повною дурепою і паскудною матір'ю, якби не думала про спадщину.
Він не знайшовся, що заперечити, і лише жалібно зітхнув: