Б: Коли у 1944 році совєти «освободили» Буковину, то насильно мобілізували мого прадіда, і він чи не в першому бою загинув на території Польщі. Тим часом жінчин вуйко добровільно пішов в УПА, вижив, але ті ж совєти після війни його взяли в криївці, і до 1956 року він сидів у таборах Красноярського краю. І кого тепер наша дочка, в якій зійшлися ці дві лінії, мала би називати героєм, а кого зрадником чи злочинцем? Ну, для неї, слава Богу, все це майже доісторичні часи, не набагато ближчі за Софоклові. Але сьогодні нове розділення сімей лінією фронту переживають люди на Сході
Ти навів приклади, які підтверджують питання: чому людська природа так мало змінилася за дві чи три тисячі років?
Б: Може, дві чи три тисячі років це теж замало?
Але є цивілізаційний поступ шалений!
А: Поясни мені, що ти вимагаєш від людської природи. Тут у слові «природа» закладено певну відсталість, інерційність. Як ти собі уявляєш темп зміни людської природи? Чи ти впевнений, що вона змінилася мало?
Я про те, що цивілізація, культура мають накидувати рамки на цю природу, і її, природу, покращувати.
А: І що?
Тобто вирішити ті проблеми, які ставила ще давньогрецька трагедія. А до сих пір ми їх не вирішили!
А: Ну от Лем, уже згадуваний. У нього в «Поверненні з зірок» герой Бреґ Халь, чи як він там, космонавт, дуже далеко літав так, що коли повернувся на Землю, то застав людство зі зміненою, радикально зміненою природою. Бо відколи він вилетів, на Землі минуло десь так триста років.
Так
А: Та він не витримував у тому оновленому світі, тому що за той час, поки його не було, людство позбавили ненависті й аґресії. І це відбулося ледь не шляхом якоїсь стерилізації чи інєкції якоїсь. І все це ніби так окей, прекрасно, подолано найгірше, що було у людській природі, але виявилося, що позбувшися ненависті, люди й любові позбулися. Тобто втратили здатність любити. І велике чудо, яке трапляється в цьому романі, що він, герой, остання людина, яка наділена тим усім «баластом» і любові, й ненависті. І що він відновлює той почуттєвий світ через своє кохання до теперішньої дівчини, представниці оновленого, стерилізованого людства. Він повертає їй емоційну повноту людини. То я спитаю тебе так: чого ти так жадаєш змін у людській природі? Ми справді їх хочемо? Лем написав тобі роман про те, що не треба аж так добиватися тих змін. Це дуже небезпечно. Створення нової людини це дуже небезпечне гасло тоталітарних режимів XX сторіччя, так?
Б: Лебенсборн, нова раса, нова спільнота людей радянський народ
А: Можливо, ми говоримо про черговий вищий ступінь якоїсь цивілізованості? Усе чудово прояснилось у Просвітництві. На мій погляд, це був такий час, коли все ніби ставало на місце, і вже було зясовано причини зла: брак освіти, брак виховання, брак культури все це спричинює спалахи негативу, злочинність і так далі. Тобто планомірна освітньо-виховна робота з людьми, середня освіта для неписьменних і все буде добре! У часи Просвітництва усе було зрозуміло. Але надійшли нові часи, й виявилося, що нічого не зрозуміло.
Б: А тепер надійшли найновіші віртуальна реальність і решта того всього, у чому я без зеленого поняття. Але цікаво, чи спричинить ця технологічна революція зміну людей?
А: Спричинить, звісно
Б: Люди мовби починають жити в інших вимірах, в інших часопросторах.
А: Люди самі проводять свій час у своєму просторі. У всіх тих симуляторах, слухавках, масках, окулярах, пігулках
Б: У сенсі технологій світ за час від Сократа до мого прадіда змінився менше, ніж за останні 1020 років
Та ні, все дуже, дуже змінювалося. Суттєве уточнення: я говорю не про зміну самої фізичної природи людини Лем якраз показував абсурдність спроб механістично міняти щось на цьому рівні, а я кажу про культурний вплив. І, власне, за той час до твого прадіда зміни відбулися в плані засвоювання християнства. Ми собі слабо уявляємо, наскільки це християнство тоді впливало, і через буквальне сприйняття «Апокаліпсису» чи пекла, слабо уявляємо, наскільки сильно це відображалося у масовій суспільній свідомості. І все одно воно ні до чого не привело, навіть не зважаючи на весь отой людиноцентричний патос християнства.
А: Десь мені таке трапилося, вже не пригадую, хто це сказав: «Ти не можеш вимагати від барометра, щоб він змінив погоду. Ти маєш від нього очікувати тільки того, що він тобі покаже, якою вона є, якою вона буде зараз».
А що є барометром у цьому випадку?
А: Письменник, митець. Якщо ці теми в давньогрецькій трагедії, якщо ці теми в Данте, якщо ці теми в Шекспіра, якщо ці теми точаться через усі ті віки, і ти дивуєшся, чому вони далі актуальні, то це тому, що то вічні теми, які завжди з людиною, принаймні дотепер, до сьогоднішнього часу. От ми ще сьогодні можемо припускати, що в якомусь сенсі велич усіх згаданих і незгаданих у тому, що вони є такими собі досконалими барометрами. Але очікувати від Данте з Шекспіром, що вони змінять людство, вилікують його
Б: Історія свідчить, що такі очікування марні. Від епохи до епохи людство накопичувало культурний багаж. Відповідно, станом на початок XX століття нагромадилося культури більше, ніж будь-коли раніше. А яким виявилося XX століття? Суцільні звірства і масові винищення. Пощо старалися Бах і Моцарт, Кант і Ґете, якщо після них мав прийти Гітлер і збудувати концтабори? Пощо російська література розводилася про сльозу дитини, «милость к падшим» і «маленького человека», якщо мав прийти Сталін і збудувати ГУЛАГ? Якби досягнення культури впливали на життя людства, то ми б зараз сиділи і розмовляли в Касталії, зусібіч оточеній розумним, справедливим і приязним світом.