З іншого боку, не виключено, що основа Болох - споріднена з назвою Балх , якою в новіші часи стала означатися стародавня Бактрія вона, до речі, виявляє чимало точок дотикання з Україною. У «Повісті врем'яних літ» літописець Нестор схвально відгукується про уктріан, відомих своїм благочестям неважко помітити спорідненість назви уктріани з назвою бактріани, бактрійці . Саме з Бактрією пов'язується в «Махабгараті» ім'я Пар'яшравас , тотожне слов'янському імені Переяслав , а також Бгурішравас , тотожне українському Борислав . В іменах давніх бактрійських царів наявний компонент кей , котрий перегукується з іменем полянського князя, легендарного засновника Києва Кий . Стяг династії Кеянідів, що правила в Бактрії на початку І тис. до н.е., пов'язаний із героєм-ковалем на ім'я Кова . Саме він подолав змія Заххака, узурпатора іранського престолу. Це перегукується з київськими легендами про коваля, що врятував Київ від жорстокого змія. Фігурує у київських легендах і персонаж тугарин це цілком може бути означенням мешканця Тохаристану, як свого часу називалася саме Бактрія. Сіявуш, надзвичайно популярний персонаж у культових уявленнях домусульманського Хорезму, теж вихідець із династії Кеянідів. Ім'я його тлумачиться як «Чорний бик», «Чорний самець» і є семантичним, значеннєвим двійником імені Крішна . А в Україні фіксуються назви Сиваш /притока Сіверського Дінця і так зване Гниле море затока на заході Азовського моря/. Характерно, що притокою Сіверського Дінця є і річка Чорний Жеребець (СГУ, 499,612), яка має і назву Красний Жеребець . З Кеянідами й Бактрією пов'язаний також Рустам герой іранського епосу, ім'я якого означає «Найдосконаліший Бик» і етимологічно тотожне індійському імені Врішоттам із тим самим значенням.
Отже, маємо певні паралелі. Імена з основою на Дарбг - стосуються представників жрецького стану, а слова Нестора про благочестивих уктріан теж, безперечно, стосуються жрецького стану. Показово, що первісно приставка кей при іменах бактрійських царів (Кей Ковус, Кей Хосров, Кей Усан тощо) також означала «жрець», і лише потім цей термін став сприйматися як означення царя, правителя.
І на індійському грунті слово каві , з якого утворилося кей , означає жерця-кудесника, чародія або людину, наділену таємним знанням, а також поета й мудреця, хоча первісно означало жерця, творця ритуальних текстів. У сучасних індійських мовах слово каві зберегло значення «поет»: скажімо, Рабіндранат Тагор мав високий титул Махакаві «Великий поет». Отож міфологізований образ каві, жерця-царя, сходить іще до періоду індоіранської єдності. Перський цар Дарій на знаменитій Бехістунській скелі заявляє, що саки (скіфи) були невірними й не шанували Ахурамазди. З чого випливає, що й причорноморські скіфи могли не поклонятися Ахурамазді і що саме через релігійні чвари вони свого часу мусили
вирушати до Північного Причорномор'я. Бо скіфи з'являються тут якраз тоді, коли в Ірані починає ширитися зороастризм, що його останній з Кеянідів Кей Віштаспа (Кей Гістасп античних джерел) проголосив державною релігією Ірану, перед тим надавши притулок при своєму дворі Заратуштрі. І чи не прагнув перський цар Дарій, ревний прихильник Ахурамазди, отже, й зороастризму, покарати причорноморських скіфів за їхню неповагу до Ахурамазди й зороастризму, коли здійснював свій невдалий похід до берегів Дніпра? Якщо так, то це засвідчує: саме Північне Причорномор'я, особливо ареал сучасної України, було осередком первісних арійських культів та вірувань.
Привертає увагу ім'я Кунтібгоджа , в якому наявний компонент бгоджа . Це ім'я царя, що був прийомним батьком Кунті, матері трьох із п'яти пандавів, серед них і Арджуна. Справжнім її батьком був цар Шура, теж із ядавів. Крішна через це має епітети Шаурі, Шаврі , досл. «Нащадок Шури», «Шурин», оскільки цар Шура доводився Крішні дідом. Шура віддав рідну доньку Кунті, що мала дівоче ім'я Прітха , на виховання бездітному цареві Кунтібгоджі з роду ядавів, ватажка племені кунтіїв у Бгоджі. Через це Прітха отримала друге своє ім'я Кунті . Арджун, за дівочим прізвищем матері, має ім'я Партх , а в «Махабгараті» досить часті імена не по батькові, а по матері, що свідчить про пережитки матріархіту в епічний період історії. Подібне явище й досі побутує в селах історичної Волині.
Слід зазначити, що не тільки Кудин, а й інші болоховські міста виявляють дотичність до Крішни-Чорнобога, Баладеви-Білобога, ядавів, «Махабгарати» й інших, так би мовити, «індійських» реалій. Нагадаємо, про які саме болоховські міста йдеться: Губин, Кобудь, Кудин, Божеськ, Деревичі, Чернетин, Білобережжя і Дядьків. Про Кудин уже мовилося, а з інших міст тільки безпосередньо Крішни можуть стосуватися принаймні три з них Губин, Чернетин, Кобудь.
Одним з епітетів Крішни є Гопа , що розкладається на Го +па , де го (гу ) «бик», «корова», «худоба», а па «захисник», «охоронець». Тобто ім'я Гопа , яке має різновиди Гопала, Гопалак а, дослівно означає «Захисник биків/корів/худоби», тобто «Пастух». А оскільки го ще має значення земля, бо вона, як і корова, теж годувальниця, то термін гопа означає ще «захисник/охоронець землі», тобто «цар». Показово, що Таммуз бог-пастух за шумерськими міфологічними текстами, має епітет Гу ба : він складається із тих самих компонентів і має те саме значення, що й індійське гопа . Тобто і Гопа і Гу ба етимологічно тотожні (Смирнов, 234). Тому цілком можливо, що в назві болоховського міста Губин лежить саме цей епітет Крішни, що має і свій шумерський відповідник Гу ба .