Я сів в авто й прокрутив у голові все, що мені вдалось дізнатися. Не багато, але, можливо, я отримав маленьку підказку, над якою потрібно було попрацювати. Я вирішив, що варто побачитися з цією китаянкою, Му Гайтон, а також із Френком Беллінґом.
Тоді я поїхав до центрального поліцейського відділку і сказав, що хочу поговорити з головним інспектором МакКарті. Після короткої затримки мене все ж провели у його кабінет.
Головний інспектор чистив люльку. Він вказав мені на стілець, продув люльку, а тоді почав її набивати.
І що я можу зробити для вас цього ранку? запитав він.
Я шукаю одного чоловіка. Його звати Френк Беллінґ, сказав я. Можете мені в цьому допомогти?
МакКарті закурив люльку і пустив дим у мій бік. Із нього вийшов би поганий гравець у покер. Хоча обличчя інспектора залишалося беземоційним, я зауважив, що його очі насторожились і посуворішали.
Френк Беллінґ? він вийняв люльку з рота і потер теплою чашечкою щоку. А чому ви ним цікавитеся?
Я й сам поки що не знаю. Так склалося, що він був свідком на весіллі Германа Джефферсона. То ви знаєте Френка Беллінґа?
МакКарті подивився безтямним поглядом на стіну позаду мене, а тоді неохоче кивнув.
Так... ми його знаємо, протягнув він. Тож він був свідком на весіллі Джефферсона. Гммм... цікаво. А вам не відомо, де він?
Це я у вас запитую... пам'ятаєте?
А й справді, він нахилився вперед і поправив свою сніжно-білу книгу записів. Беллінґ це чоловік, з яким ми страшенно хочемо встановити зв'язок. Він належить до дуже діяльної організації з контрабанди наркотиків. Ми вже були готові схопити його, але він раптом зник. Досі намагаємося знайти його. Закладаюся, що він чкурнув або в Макао, або у Кантон.
Ви шукали його там?
Ми робили запити в Макао, але в нас нема змоги пошукати його у Кантоні.
Я зручніше всівся на твердому стільці з високою спинкою.
Він англієць?
Так... він англієць, МакКарті попхав у чашечку люльки тютюн, що піднявся. Ми знаємо напевне, що він є членом місцевої організації, яка завдає нам чимало клопотів. Величезна кількість героїну потрапляє сюди контрабандою з Кантона. Близько кількох тижнів тому Беллінґ брав участь у поставці цих наркотиків у Гонконг. Ми стежили за ним деякий час, чекаючи, коли прийде великий вантаж, він знову запалив люльку, а тоді продовжив: Один із наших інформаторів повідомив, що поставку буде здійснено першого числа цього місяця. Тоді Беллінґ і зник. Припускаю, його поінформували, що він у наших руках, тож чкурнув собі у Макао чи Кантон.
Перше число цього місяця... це за два дні до смерті Джефферсона.
Виходить, що так, сказав МакКарті. Він пильно поглянув на мене, а тоді люб'язно запитав: Це що-небудь означає?
Просто намагаюся впорядкувати всі факти у своїй голові. Жінка-свідок на весіллі була китаянкою Му Гайтон. Це ім'я вам знайоме?
Ні.
Я закурив сигарету, і головний інспектор несхвально спостерігав за цим.
Гадаєте, Джефферсона завербувала ця банда наркоторговців?
Можливо, відповів МакКарті, знизуючи плечима. Ми ніколи не отримували про нього подібних відомостей. У мене не було причин так думати, але якщо він дружив із Беллінґом, то все може бути.
Ви не можете дати мені інформацію про дівчину?
Я перевірю наші архіви. Якщо знайду щось, то повідомлю, він насмішкувато поглянув на мене: Ви переїхали у готель «Ріпалс-бей»?
Саме так.
МакКарті заздрісно похитав головою.
У вас, приватних детективів, хороше життя. Усе до рахунку витрат, припускаю?
Усміхнувшись у відповідь, я підвівся.
Саме так, сказав я. Що ж, бувайте і дякую. До зустрічі.
Я вийшов на багатолюдну Центральну вулицю. Була вже половина дванадцятої. Сівши у «паккард», я поїхав на набережну Ваньчаю. Там залишив авто й увійшов у той бар, де зустрів мадам, котра випила зі мною склянку молока.
Відвідувачів не було. Двоє офіціантів-китайців розмовляли за барною стійкою. Вони впізнали мене, й один із них підійшов ближче і привітно широко всміхнувся, показуючи зуби у золотих коронках.
Доброго ранку, сер. Дуже радий знову вас бачити. Вип'єте чогось чи, можливо, з'їсте ленч?
Я вип'ю кока-колу з ромом, сказав я. Мадам тут?
Він поглянув на годинник над баром.
Вона буде тут з хвилини на хвилину, сер.
Я сидів, вертячи в руках напій. Китаянки не було упродовж наступної півгодини, але китайці це взагалі не вважають часом. Коли вона ввійшла, я махнув рукою, і жінка закрокувала через бар, аби потиснути мені руку. Потім
сіла навпроти.
Дуже рада бачити вас знову, мовила вона. Сподіваюся, ви були задоволені дівчиною.
Я всміхнувся до неї.
Того разу ви обманули мене. То не була Джоан, і ви це знали.
Один з офіціантів підійшов із кухлем молока й поставив його перед жінкою.
Це була помилка, відказала та. Ця дівчина привабливіша за Джоан. Я гадала, що ви не заперечуватимете.
Тепер я хочу зустрітися з іншою дівчиною, мовив я. Її звати Му Гайтон. Ви її знаєте?
Вона кивнула, але її обличчя було байдуже.
Вона одна з моїх щонайкращих дівчат. Вам вона дуже сподобається.
Тільки цього разу їй доведеться підтвердити, хто вона. Мені потрібно обговорити з нею одну справу.
Мадам на хвильку замислилася.
Добре. Вона зможе підтвердити своє ім'я. Яку саме справу ви хочете з нею обговорити?