Катер був дуже швидким, і за якихось п'ять хвилин ми прибули у маленьку гавань нижче вілли Лін Фена.
Підйом сходами дався мені важко, і я добрався до тераси, трохи захекавшись.
Стелла, одягнута у білу вечірню сукню з достатньо глибоким вирізом, аби привідкрити її груди, лежала на бамбуковому шезлонзі, в руках у неї був хайбол віскі з льодом та содовою у високому келихові, а в роті сигарета. Молодий слуга-китаєць очікувально стояв у сутінках. Гаррі Енрайта десь не було.
А от і ви... сказала Стелла, махнувши у мій бік хайболом. Що будете пити?
Я відповів, що віскі із содовою, і слуга-китаєць швидко приніс напій.
Гаррі буде тут за мить. Сядьте так, щоб я могла вас бачити.
Відразу ж за терасою я уздрів велику вітальню. Кімната була розкішно умебльована в китайському стилі з масивними лакованими шафами, червоним шовком на стінах і великим чорним столом, інкрустованим перламутром, на якому вже було накрито на вечерю.
Гарно тут у вас... мовив я.
Так... гарно. Нам дуже пощастило отримати цю віллу. Ми тут лише кілька тижнів... раніше у нас було житло в Цзюлуні. Але це місце подобається нам значно більше.
А хто мешкав тут до вас? запитав я.
Гадаю, що ніхто. Власник лише недавно вирішив здавати її в оренду. Він тепер мешкає в Макао.
На терасу вийшов Гаррі Енрайт. Ми потисли руки, і він сів навпроти мене.
Слуга-китаєць приготував хайбол і для нього.
Після звичної ввічливої балачки про краєвид і віллу Гаррі запитав:
Ви тут у робочій поїздці?
Проводжу тут відпустку. Випала нагода десь відпочити тиждень, і я не міг не піддатися спокусі приїхати сюди.
Цілком вас розумію, він по-дружньому вивчав мене. Я страшенно захоплююся Гонконгом. Стелла розповідала мені, що ви із Пасадена-сіті. Ви були добре знайомі з Германом Джефферсоном?
Я краще знаю його батька. Старий хвилюється через Германа. Він попросив порозпитувати тут про його сина, коли почув, що я вирушаю сюди.
Енрайт видавався зацікавленим цим.
Справді? А що саме він хотів довідатись?
Ну, Герман жив тут уже п'ять років. Він рідко писав додому. Батько не мав жодного уявлення про те, чим займається син. Старий був неабияк
вражений, коли Герман написав йому, що одружився з азіаткою.
Кивнувши, Енрайт поглянув на Стеллу.
Ще б пак. Навіть не сумніваюся, що він був вражений.
Гадаю, старий почувається погано через те, що не зробив більшого для свого сина, поки той був живий. Вам відомо, як Герман заробляв на прожиття?
Не думаю, що він узагалі що-небудь робив, повільно сказав Енрайт. Він був трохи загадковий. Мені Герман подобався, але він був не з тих, котрих усі люблять, він усміхнувся у бік Стелли. Вона його терпіти не могла.
Стелла нетерпляче ворухнулася.
Не перебільшуй, кинула вона. Визнаю, що Герман мені був не до вподоби. Він вважав, що кожна жінка повинна закохатись у нього... Я таких чоловіків не люблю.
Енрайт засміявся.
Що ж, ти у нього не закохалася, підтвердив він, і я вловив у його голосі глузливу нотку. А мені він подобався.
Отже, ти аморальний, сказала його сестра. Тобі подобається кожен, хто тебе розважає.
Розмову перервав слуга-китаєць, оголосивши, що вечеря готова. Ми пішли до вітальні.
Я із задоволенням поїдав подані китайські страви. Ми невимушено розмовляли. Енрайт був надзвичайно веселий, але я зауважив, що Стелла видавалася замисленою, так наче лише наполовину слухала нашу розмову.
Коли ми закінчили вечеряти, вона раптом запитала:
Містере Раян, хто сказав вам, що Герман орендував цю віллу?
Одна китаянка, відповів я. Зустрів її в готелі «Небесна імперія», у якому мешкав Джефферсон. Це вона мені сказала.
Цікаво, навіщо? додала Стелла, насупивши брови. Що за безглуздя таке говорити?
Я знизав плечима.
Можливо, вона просто обманювала мене, припустив я. Раптом я відчув, що за мною спостерігають, і швиденько оглянувся кімнатою. Я запитував її про Германа. Може, їй здавалося, що вона повинна щось сказати, аби заробити те, що я їй пропонував... навпроти мене висіло велике дзеркало. Я подивився у нього. Позаду себе у передпокої, відображеному в дзеркалі, я побачив присадкувату нечітку чоловічу постать. Це був одягнений у європейський костюм китаєць. Він пильно вивчав мене. На секунду наші очі зустрілись у віддзеркаленні, а тоді він відійшов назад у темряву і зник. Я відчув, як моєю спиною пробіг холодок. У цьому чоловікові було щось зловісне й загрозливе, і мені вартувало неабиякого зусилля не показати виразом обличчя, що я помітив, як він за мною спостерігає.
Китайці скажуть вам будь-що, якщо їм видасться, що саме це ви хочете від них почути, мовив Енрайт. Я знав, що він уважно дивиться на мене. А китаянки найвправніші у світі брехухи.
Це факт? запитав я. Ще раз зиркнув у дзеркало, а тоді із зусиллям перевів погляд знову на Енрайта. Що ж...
Ходімо на терасу, запропонувала Стелла, підводячись. Вип'єте бренді?
Я відмовився, і ми вийшли на терасу. Уже виглянув місяць, і на морській воді було видно його відображення.
Мені потрібно зробити кілька телефонних дзвінків, сказав Енрайт. Сподіваюся, ви це пробачите, а опісля можемо вийти в море. Вам би цього хотілося?
Я поглянув на Стеллу.