Настала пауза, під час якої було чути лише важке дихання лейтенанта.
Але ти не на моєму місці, промовив він урешті-решт. Зустрінемося на слідстві. Не забудь одягнути чисту сорочку. Коронер нервовий сучий син, і поклав слухавку.
6
Коли коронер залишив суд, я підійшов до Ретніка, котрий із похмурим виглядом длубався сірником у зубах.
Тепер я можу залишити місто? запитав я.
Так, звісно, сказав він байдуже. Тебе тут нічого не затримує, він лукаво поглянув на Джанет Вест, котра розмовляла з адвокатом Джефферсона. Ти дізнався, чи була вона у своєму ліжку, коли вбили китаянку?
Залишу це для вас. Зараз із нею адвокат. Підійдіть до неї і запитайте.
Він усміхнувся, похитуючи головою.
Я не настільки божевільний, мовив він. Гарно тобі провести час. Будь обачним із цими вузькоокими жінками. Наскільки я чув, вони дуже розпусні.
Він вийшов, здалеку обходячи Джанет Вест та адвоката. Я потинявся довкола, поки юрист не пішов, а коли Джанет Вест попрямувала до виходу, приєднався до неї.
Можу вирушити завтра, сказав я, коли дівчина зупинилась і поглянула на мене байдужим поглядом. Чи можливо забронювати квиток на літак?
Так, містере Раян. Ваш квиток буде у мене сьогодні ввечері. Вам потрібно ще щось?
Я б хотів мати фотографію Германа Джефферсона. Ви можете владнати це питання?
Фотографію? Джанет виглядала здивованою.
Вона може знадобитись. Із моргу я візьму знімок його дружини. Фотографії завжди корисні під час виконання такої роботи.
Так. Я зможу роздобути вам фото.
Чи не могли б ми зустрітися де-небудь у місті сьогодні ввечері? Це б зекономило час на дорогу до вас. Мені треба багато що зробити перед від'їздом. Скажімо, у барі «Астор» о восьмій?
Вона завагалась, а потім кивнула.
Гаразд, тоді о восьмій.
Дякую, це мені дуже допоможе.
Секретарка знову кивнула, обдарувала мене легкою прохолодною посмішкою й вийшла. Я поспостерігав, як вона сідає у двомісний «ягуар» і від'їжджає.
«І не мрій про неї, молокососе, сказав я самому собі. Якщо вона отримає мільйони Джефферсона, то знайде когось значно цікавішого за тебе, і це для неї не буде аж так важко».
Поїхавши в контору, я решту ранку давав лад різноманітним незакінченим справам. На щастя, зараз у мене не було нічого важливого, нічого такого, що не могло б зачекати кількох тижнів, та я сподівався, що мені не доведеться
бути далеко від дому настільки довго.
Я саме думав, чи не сходити по сандвіч, коли у двері постукали й увійшов Джей Вейд.
Я вас не затримаю, сказав він. Хочу запитати, о котрій годині похорон Германа. Ви знаєте? Я подумав, що мені варто там бути.
Похорон завтра, відповів я, та година мені невідома.
О! він видавався збентеженим. Що ж, можливо, я міг би зателефонувати міс Вест. Цікаво, чи не будуть вони проти, якщо я прийду?
Я зустрічаюся з міс Вест сьогодні ввечері. Якщо бажаєте, можу її запитати.
Так, я б хотів, аби ви це зробили, збадьорився Вейд. Мені трохи ніяково запитувати це. Маю на увазі, що я дуже давно не бачив його. Щойно мені спало на думку... він не закінчив речення.
Звісно, сказав я.
Як пройшло слідство?
Як я і припускав його відклали, я зробив паузу, щоб запалити сигарету. Завтра лечу в Гонконг.
Ви? він видавався трохи здивованим. Оце так поїздка! Щось пов'язане з цією справою?
Звісно. Старий Джефферсон найняв мене дізнатися походження тієї дівчини. Він платить, тож я лечу.
То це справді так? Знаєте, це одне з тих місць, які я б дуже хотів відвідати. Заздрю вам...
Я сам собі заздрю.
Що ж, мені буде цікаво почути про ваші успіхи у цій справі, Вейд переступив з однієї ноги на іншу. Гадаєте, вам вдасться там щось знайти?
Уявлення не маю. Та спробую...
Тож ви зустрічалися з містером Джефферсоном. Як він, по-вашому?
Не надто добре. І не схоже, що він ще довго протягне.
Мені прикро це чути. Він дуже старий, Вейд захитав головою. Вочевидь, смерть Германа стала для нього потрясінням, і він попрямував до дверей. Що ж, я заглянув лише на хвильку. До мене повинні прийти. Гарної вам поїздки! Я можу чимось посприяти, поки вас не буде?
Ні, дякую, нічого не потрібно. Я замкну контору, та й усе.
Що ж, тоді до зустрічі. Ми вип'ємо разом, коли ви повернетеся. Мені буде цікаво почути, як ви впорались і що думаєте про це місце... Не забудете про похорон? І запитайте ще, чи можна надіслати квіти.
Я повідомлю вам завтра.
Згодом, після обіду, я заїхав у головне управління поліції та взяв зняте в морзі фото Джоан Джефферсон, яке пообіцяв мені Ретнік. Це був хороший знімок. Завдяки правильному освітленню фотографу вдалося надати їй вигляду живої жінки. Я кілька хвилин просидів у своєму авто, вивчаючи цю світлину. Джоан була, безперечно, привабливою. Я запитав працівника моргу, які розпорядження щодо поховання. Він сказав, що її поховають за кошти Джефферсона на кладовищі Вудсайд післязавтра. Це означало, що її не поховають у родинному склепі. Вудсайд-семітрі не був призначений для імпозантних мешканців Пасадена-сіті.
Близько шостої години я замкнув контору й пішов додому. Спакував валізу, виконав усе необхідне, що треба зробити, коли залишаєш дім на кілька тижнів, прийняв душ, поголився, одягнув чисту сорочку, а тоді вирушив до бару «Астор» і приїхав туди за п'ять хвилин до восьмої.