Кажу тобі, то були незабутні п'ять хвилин, які вирішили хід цієї справи. У Федеральному бюро так розлютилися, що влаштували справжнісіньку облаву вдерлися одночасно до маєтку Спенсера, до контори «Тканин Маккензі» та на причал Венсді. Це була величезна чистка. Федерали пов'язали їх усіх Спенсера, Ґаса, того малого гладуна та все їхнє бандитське кодло. Вони мають достатньо доказів, аби запроторити усю ту банду за ґрати на п'ятдесят років, а я маю пречудову історію. І вже за кілька годин вона буде надрукована у свіжих числах газети.
Чудова робота! сказав я. Ти ж не згадував мене?
Авжеж ні, ти у тій справі жодним чином не фігуруєш... як ти й просив. Слухай, братчику, я надзвичайно радий, що Кац отримав по заслузі, інакше він повісив би на тебе вбивство Блонді. Я страшенно боявся, що він одразу ж про це заговорить, але, певно, його думки були зайняті власними клопотами, тому він про Блонді не згадав.
Я стояв, тримаючи слухавку в руці та відчуваючи, як поза спиною пробігає мороз. Через Каца я міг потрапити у велику халепу. Тому був радий, що його вбили. Той тип мені ніколи не подобався.
Ну, гаразд, Мо, звернувся до колеги. Піду вже до ліжка. Слухай, я знайшов Марді. Ми з нею на деякий час заляжемо на дно. Я стежитиму за новинами у газетах і, коли завершиться судовий процес, ми повернемося до міста. Мені не хочеться, аби мою крихітку в усе це втягнули, тож не ризикуватиму.
Ти до цієї справи непричетний, тож нехай так і залишиться, погодився Еккі. Переказуй Марді мої найтепліші вітання та подбай про неї там, волоцюго ти такий... вона чудова дівчина.
Чи ж я і сам того не знаю. Ну, бувай, друже. Бережи себе, сказав я та повісив слухавку.
Я побіг сходами нагору та увійшов до спальні. Марді сиділа на ліжку та чекала на мене. З напруженого виразу її очей я здогадався щось не так. Але про ці свої спостереження нічого їй не сказав, а просто став роздягатися, повідаючи:
Я поговорив з Еккі. Він аж нетямиться від збудження. Усю ту злочинну оборудку розкрито. Спенсер у в'язниці. Вся їхня банда у в'язниці, тож нам з тобою більше нема потреби хвилюватися.
Чи Лі Кертіс теж у в'язниці? запитала дружина.
Я завмер, тримаючи в одній руці свої штани, та уважно поглянув на Марді.
Лі Кертіс? Навіщо тобі хвилюватися щодо нього? Еккі сказав, що усі вони у в'язниці.
Та чи сказав він, що Лі Кертіс також у в'язниці? голос Марді став майже жорстким.
Я підійшов до неї та сів на ліжко.
Чому ти цікавишся ним... більше, ніж рештою?
Марді якось дивно на мене поглянула, а тоді похитала головою.
Мені просто захотілося знати.
Щось крилося за цим питанням, однак я не хотів на неї тиснути.
Еккі не згадував про Кертіса, та будь певна, федерали подбали й про нього.
Ох, промовила дружина безживним голосом і заходилась
ретельно розглядати свої нігті. Я сидів на ліжку в самих трусах і почувався жахливо через оцю недоговореність, а на додачу розумів, що не зможу заснути, доки всього не з'ясую.
Крихітко, скажи мені, у чому річ, лагідно попросив Марді.
Дружина поглянула на мене. Її очі були великі та налякані.
Ніку, ти мене кохаєш? запитала вона. Чи ти справді мене кохаєш? Питаю не про учора чи сьогодні, а про те, чи кохатимеш ти мене завтра й усі прийдешні позавтра?
Я накрив її долоні своєю.
Марді, ти для мене все, сказав я, бо саме так і було.
Чи зробиш ти для мене одну ласку? запитала дружина. Дещо велике, дещо таке, що доведе твоє кохання до мене?
Я кивнув.
Авжеж, але що саме?
Я хочу, щоб ми з тобою поїхали далеко звідси. Щоб більше ніколи не поверталися до цього штату. Поїхали далеко на південь і почали усе наново... чи підеш ти на таке заради мене?
Ти маєш на увазі, поїхати й ніколи не повертатися до нашого міста? перепитав я.
Так.
Але ж, Марді, ми маємо на щось жити. Там усі мої зв'язки. Я вже так давно живу там. Мене там знають. Ми з тобою триматимемося подалі від міста, поки триватиме судовий процес, але якщо я збираюся заробляти достатньо грошей, то заробляти їх зможу не деінде, а саме там.
Марді похитала головою.
Гроші нічого не важать. Я маю все, що нам потрібно. Вона витягла з постелі довгого конверта й поклала його мені у долоню. Поглянь, це для тебе.
Немов у якійсь нестямі я відкрив конверта та витрусив з нього паку облігацій . Їхня вартість становила двадцять тисяч доларів. Я відштовхнув облігації від себе й сидів, трохи ошелешений, та дивився на Марді.
Вони мої, дивним тоном сказала дружина. Вони для нас з тобою... з ними ми зможемо поїхати геть і почати все спочатку.
Але ж, Марді, це велика сума грошей для такої дівчини, як ти. Яким чином ти їх отримала?
Працюючи на «Тканини Маккензі». Я заощаджувала та дослухалася до порад. Спенсер вкладав для мене гроші до банку...