Кеннеді когось із газетних репортерів.
Отже, відрядили вони туди Гаккеншмідта, але той нічого не добився. Тоді він телефонує до редакції, і цілий фургон хлопців вирушає йому на допомогу. Гадаю, вони просто знали, що за один той Кеннеді. То й сподівалися гарненько випити за рахунок господаря. Та не так сталося, як гадалося. Полковника вони не побачили, а зв'язалися з ним телефоном. Однак тільки-но почали ставити запитання той хутенько поклав слухавку. А старий просто оскаженів через ті новини про Кеннеді та послав по мене. Я змарнував годину, намагаючись увійти до того будинку, та ніц із того не вийшло. Тоді старий і сказав, аби я залучив до справи тебе... і то швидко.
Я задумливо потер носа.
А що сказали копи?
Еккі знизав плечима.
Кеннеді розповів їм доволі небагато. Копи лише переповіли нам, що та служниця виявилася доволі дивною та підозріливою особою і що насправді нічого не сталося.
Я засміявся.
Але ж і дурний ви матимете вигляд, якщо це виявиться правдою, сказав я.
Еккі похитав головою.
Е, ні. Я відчуваю, що та версія суцільне дурисвітство. Тут відбувається щось інше. І хай би що то було, то матеріал для новин. Тож, якщо допоможеш нам з'ясувати, що коїться насправді, тобі заплатять сотню баксів.
Сто баксів! Сміх та й годі! Якщо я зможу ввійти до будинку полковника і довідаюся, що за цією подією стоїть якась цікава історія, це коштуватиме газеті «Глоуб» набагато більше, ніж оті сто баксів.
Хтозна, може, я навіть не годен буду ввійти до того будинку, сказав я.
Мусиш увійти, озвався Еккі. Старий такий лютий, що аж нетямиться. Як нічого не дізнаємось він усі громи та блискавки пошле на наші голови. Ти просто мусиш увійти.
Як я люблю отакі ситуації. Велика газета благає вас, аби ви щось для неї зробили. Це завжди означає, що ви маєте нагоду злупити з тієї газети грошенят, і то чимало.
Гаразд, сказав я, видобуваючи з кишені плящину скотчу . Еккі вп'явся у неї очима. Залишив я йому геть небагато.
За дві з половиною години ми приїхали на місце. Я неабияк втішився, коли водій нарешті зупинив автівку. Їхати отак світ за очі, навіть не поснідавши, така пригода не пішла мені на користь.
Кеннеді жив у розкішній місцині, можете бути певні. З боку головної траси будиночок був надійно прихований широкою смугою велетенських дерев. Довколишня місцевість була дика та лісиста. Недалеко від рибальського будиночка швидко й нестримно несла свої води річка, що розлилася десь на сотню ярдів завширшки й звивалася поміж порослих лісом берегів, неначе змія.
В отакому місці я й сам залюбки поселився б, якби мав достатньо грошенят. У такому місці ми з Марді могли бути щасливі разом. Навіть у пошуках сенсаційної історії я не міг не думати про ту дівчину.
Безладною юрбою наше товариство випорснуло з автівки та почало підійматися вузенькою стежиною, з обох боків оточеною лісом, що вела до будиночка. Ми встигли пройти геть небагато, коли це раптом почули голоси.
Еккі злегка вишкірився.
Хлопці вже тут отаборилися, сказав він.
І він мав слушність. Ми здолали закрут стежини та несподівано побачили перед собою будиночок і хлопців, їх було тут восьмеро чи дев'ятеро, й вони ошивалися навколо будинку, стежили за вікнами, курили та базікали.
Побачивши нас, колеги поквапливо рушили у наш бік.
Баррі Г'юсон іронічно привітався зі мною:
Боже милий, вигукнув він, ти знову тут!
Еккі сердито зиркнув на нього спідлоба.
Старий покликав його на допомогу. Тому стеж за словами... цей парубок чимало для нас важить.
Г'юсон вже збирався щось сказати, але стримався. Можливо, він подумав, що мудріше буде припинити брати мене на кпини.
За весь цей час ми не помітили ані знаку, що у тому домі хтось є, сказав він натомість. Ми оточили це місце і кілька разів намагалися увійти до будинку, та все було намарно. Хіба що, може, розіб'ємо вікно та заліземо досередини.
Чи ви вже геть показилися? вимогливо запитав я. Таж ви образите полковника так, що він на вас пеклом дихатиме. Що ви собі думаєте?
Г'юсон знизав плечима.
Мусимо ж ми якось добути відомості, мовив він. Копи нам нічого не розкажуть... а там, усередині щось відбувається, і наші читачі конче хочуть знати, що саме.
Ми всі гуртом посміялися з того дотепу.
Слухай, Ніку, швидко проказав Еккі. Може, спробуєш? Дістанься туди та дізнайся, що там таке коїться... а тоді, якщо зможеш, переконай полковника впустити хлопців до будинку... скажи йому, що сьогодні він головна новина дня. Ми просто мусимо побачитися з ним!
Якщо мене таки впустять до того будинку, я неодмінно пристану на бік Кеннеді. Я не мав ані краплі співчуття до мисливців за сенсаційними заголовками. Звісно, я й сам повсякчас вишукував цікаві історії, проте мене анітрохи не приваблювали способи збирання матеріалу, що ними послуговувалися ті хлопці.