Тушкований стейк неабияк прислужився для того, щоби розвіяти атмосферу ворожості, проте ця дівчина не збиралася відступати.
Вона подивилася просто мені у вічі.
Знаєте, містере Мейсон, мені це зовсім не до вподоби. Ви казали, що хочете поговорити про справу. Моя справа пов'язана з «Тканинами». Ви ж, натомість, починаєте розповідати мені історію про якогось нікчемного горлоріза. Це якийсь дешевий жарт?
Я з подивом усвідомив, що неабияк розхвилювався. Такого зі мною ще не траплялося.
Це не жарт, промовив я кволо. Я цілком серйозний, проте ви загнали мене у глухий кут...
Вона відсунула свій стілець.
У такому разі, містере Мейсон, холодно мовила вона, я не думаю, що нам варто й далі марнувати час.
Якась інша панянка на її місці вже дістала би ляпанця, та перед цією дівчиною я був ладен стрибати на задніх лапках.
Не йдіть, не залишайте мене... Я все поясню, палко промовив я.
Вона похитала головою.
Ні... Гадаю, мені ліпше піти.
Але вона не зрушила з місця. Можливо, Марді була наймилішою з жінок, але вона однаково була жінкою, і їй була притаманна цікавість. Я озирнувся через плече, щоби поглянути, наскільки далеко від нас сусідній столик, і, впевнившись, що мене ніхто не почує, втішився та занурився в оповідь. Я виклав їй усе
від початку й до кінця.
Вона сиділа та слухала, склавши руки на колінах, її очі розширилися, а губи злегка розтулилися. Я розповів усе, що було мені відомо, і допоки я не промовив останніх слів, Марді залишалася на місці. Вона сиділа навпроти мене, і я думав, який розкішний вона має вигляд.
Власне, навіть якби не було тих десяти тисяч, що їх мені пообіцяли як винагороду, підбив я підсумки, ця справа все одно не могла мене не зацікавити. Адже судовий процес над Вессі, очевидячки, був сфабрикований. Я міг би написати про це пречудову історію, до того ж мені завжди хочеться, щоби карали тих, хто справді цього заслуговує.
Але ж... але ж... Містер Спенсер... ні, я не можу у це повірити... зрештою промовила вона ледь чутним шепотом.
Я знизав плечима.
Особисто я ніколи не був знайомий з тим суб'єктом. Але, водночас, якого біса йому було наймати до себе на службу озброєного горлоріза? Навіщо хлопцеві, який керує «Тканинами», знатися з таким бандитом, як той Кац?
Я помітив, що Марді несподівано легенько затремтіла.
Ви знаєте про цю справу значно більше, ніж дали мені зрозуміти, чи не так? Вона явно вагалася. Я не можу вам допомогти... Я його особиста секретарка... Ви ж розумієте, правда?
Я пошкріб підборіддя.
Авжеж, гадаю, що так, непевно промовив я. Одначе, крихітко, вам слід пам'ятати про те, що вбивство це карний злочин, а закон не надто шкодує тих, хто виявиться спільниками.
Коли я сказав це, вона трохи зблідла, проте знову похитала головою.
Ні, не зараз, твердо сказала співрозмовниця.
Гаразд, мовив я. Можливо, ви розкажете мені згодом.
Грек приніс нам каву. Я дав Марді цигарку. Ми сиділи мовчки та курили. Я не мав певності щодо того, куди саме приведуть мене ці пошуки. Сподівався, що під час розмови з Марді щось спливе на поверхню, проте уся ця історія і далі залишалася такою ж загадковою, як і раніше.
Гадаю, мені ліпше зазирнути до цього Спенсера, зрештою промовив я. Можливо, я щось дізнаюся від нього.
Марді бавилася кавовою ложечкою.
Мені би не хотілося, щоби ви це робили, промовила вона, не дивлячись на мене. Чи не здається вам, що ліпше взагалі залишити цю справу?
Я підвів брови. Мушу сказати, мене збіса заохочували до розслідування цієї справи.
Я маю дошукатися правди, сказав я. Невже ви не розумієте, що за цим прихована якась велика історія? Якщо я розкрию цю таємницю, то зчиниться колотнеча, яку вже годі буде зупинити. І відповідальний за це буду я. Тоді мої пошуки істини щось та й важитимуть.
Не хочу, аби ви подумали, ніби я до вас присікуюсь, мовила дівчина, несподівано поклавши свою долоню на мій рукав, та хіба ця справа не завелика? Я маю на увазі, що... Не хочу, щоби ви подумали, ніби я... вона затнулася, вкрай збентежена.
Хочете сказати, що я провінційний селюк, у якого збіса болітиме живіт, якщо він відкусить більше, ніж може прожувати? і я вишкірився в усмішці, аби показати Марді, що не серджуся на неї.
Почувши це, вона поглянула на мене. В її очах прозирала стурбованість.
Ні, такого я зовсім не мала на увазі, провадила Марді. Однак, якщо те, що ви мені розповіли, правда... то чи не буде необачно починати таке розслідування самотужки? Якщо ви візьметеся до цієї справи, то чи не знадобиться вам хтось, здатний вас підтримати, як гадаєте?
Я струсив попіл зі своєї цигарки. Ось про таку дівчину я вже віддавна мріяв. Про дівчину, здатну обговорювати зі мною різноманітні питання та озвучувати нові ідеї.
Що ж, припустімо, що саме вам довелося би давати раду цій справі, що зробили би ви на моєму місці? запитав я.
Вона анітрохи не вагалася.
Я не зробила би жодного кроку, допоки не з'ясувала, хто та жінка, яка телефонувала вам. Я дізналася б, чому вона заплатила вам усі ті гроші та чому вона була зацікавлена у тому, аби розпочати розслідування цієї справи.
Я кивнув.
Авжеж, сказав їй, це пречудова ідея, та здійснити її буде непросто. Я не маю жодних її прикмет, окрім голосу, що лунав у телефонній слухавці... пошуки будуть нівроку непрості.