Не дивися на мене! вигукнула. Не дивися на мене, чорт забирай!
Феннер, похитуючись, вийшов у приймальню і попрямував у маленьку вбиральню зліва. Набравши у раковину холодної води, ретельно вимив обличчя. Вода почервоніла. Вже упевненіше він підійшов до бару, дістав звідти пляшку віскі та дві склянки і жадібно випив. Голова тріщала. Віскі обпалило нутрощі, але й підбадьорило. Хлюпнув трохи віскі в іншу склянку і поплентався у кабінет. Пола спромоглася поскладати розірвані речі в кутку, продовжуючи плакати.
Феннер поставив склянку з віскі перед нею на стіл.
Випий, мала! Це те, що тобі зараз потрібно.
Вона глянула на нього, а потім на віскі. Тоді рвучко нахилилася, схопила склянку і виплеснула напій
Феннерові в обличчя. Очі її дико зблиснули.
Феннер постояв хвильку нерухомо, а опісля витерся закривавленим носовичком. Пола затулила обличчя руками і розридалась уже по-справжньому. Феннер сів за стіл. Відчепив залитий віскі комір сорочки і жбурнув його у кошик для сміття. Потім старанно витер шию.
Отак вони сиділи кілька хвилин мовчки, і тишу порушували тільки ридання Поли. Феннер почувався жахливо. Потилиця неначе ось-ось вибухне, обличчя мовби суцільна рана, а здерта шкіра на шиї немилосердно пече від віскі. Тремтячими пальцями він витягнув сигарету.
Пола перестала плакати.
Отож, ти думаєш, що крутий, почала вона, не підіймаючи обличчя. І вважаєш, що сильний, еге ж? І ти дозволив цим бандюкам завалитися сюди та зробити з нами отаке? Боже мій, Дейве! Ти глибоко помиляєшся. Ти просто жовтороте пташеня. Чи бачив, що вони робили зі мною, поки ти валявся на підлозі, як спляча красуня?! Я погодилася працювати на тебе, бо думала: ти зможеш постояти і за себе, і за мене. Але помилилася. Ти просто сидів і дивився на все це! Слинько і розмазня! А що зробив опісля? Просто дозволив їм піти, а сам поплентався за випивкою! Тож, Феннере, з мене досить! Коли наступного разу мені знадобиться, щоби з мене зірвали одяг, то я тобі зателефоную зможеш потримати свічку.
Вона щосили ударила кулаком диванну подушку та знову розплакалася.
І торочила одне:
Ох, Дейве!... Як ти міг допустити, щоби вони зробили зі мною таке?
Поки вона говорила, Феннер сидів з кам'яним обличчям. Очі його були напівзаплющені, у них застигла крига.
Коли Пола нарешті втишилася, сказав:
Ти права, сонечко! Я надто довго сидів тут без діла. І він звівся на ноги. Не кидай мене просто зараз, зачекай кілька днів. Зачини поки що контору й трохи відпочинь. А я займуся справами.
Він рвучко відчинив шухляду стола, витягнув звідти свій револьвер 38-го калібру, поклав його в кишеню штанів, прикривши рукоятку полами піджака. Відтак швидко вийшов з контори, зачинивши за собою двері.
Через годину, прийнявши душ та переодягнувшись, узяв таксі та поїхав у центр міста. Поки авто долало вечірні пробки, він невидющими очима дивився поперед себе. Лише міцно стиснуті кулаки на колінах видавали почуття, що нуртували в ньому. Таксі звернуло від Сьомої авеню вбік і помчало бічною вуличкою. Відтак зупинилось, і Феннер вийшов. Залишив водієві гроші й почав прокладати собі шлях тротуаром поміж хлопчаками, які борюкалися.
Бігцем подолав витерті сходи одного з будинків і подзвонив. За якийсь час двері відчинились, і неохайна стара, примружившись, глянула на нього.
Айк удома? запитав він.
А хто хоче його бачити?
Скажіть, що Феннер.
Стара зняла ланцюжок з дверей і впустила його.
Обережно, коли будете підійматися, додала вона Айк сьогодні не в гуморі.
Феннер, обминувши її, пішов темними сходами нагору.
І відразу ж скривився від запаху зіпсутої їжі, змішаного зі смородом бруду. На першій сходовій клітці постукав у двері. Почувся шум голосів, а потім запала тиша. Двері неквапно прочинились, і худорлявий, але мускулястий хлопчина з гострою, мов у вепра, мордочкою оглянув його з голови до ніг.
Чого треба?
Скажи Айкові, що він мені потрібний. Я Феннер.
Малий зачинив двері. Феннер чув, як той щось сказав, опісля відчинив двері й кивком запросив увійти.
Айк Бути сидів за столом з чотирма іншими чоловіками; вони грали у покер. Феннер зайшов і став у Буша за спиною. Інші гравці поглянули на нього з підозрою, але гри не припинили. Бути ретельно вивчав карти. Це був кремезний, огрядний чолов'яга з червоним обличчям та бровами, що зрослись. У його жирних пальцях карти нагадували кісточки доміно.
Кілька хвилин Феннер мовчки спостерігав за грою. Потому нахилився і прошепотів Бушу на вухо:
Ти зараз жахливо влетиш.
Буш знов уважно вивчив карти, прочистив горло і сплюнув на підлогу.
З огидою жбурнув карти на стіл. Відкинувсь у кріслі, через хвильку звівся на ноги та відвів Феннера в дальній куток кімнати.
Чого тобі треба? гаркнув він.
Двох кубинців, спокійно сказав Феннер. Обидва в чорному. Чорні капелюхи з опущеними крисами; білі сорочки; крикливі краватки. Чорні черевики з тупими носаками. Обидва шмаркачі. Обидва зі «стволами».
Айк заперечно хитнув головою:
Я таких не знаю. Вони не наші.
Феннер холодно глянув на нього.
То швидко з'ясуй, хто вони. Вони потрібні негайно.
Айк стенув плечима.
Що ті кубинці тобі зробили? запитав. Ти заважаєш мені грати...