Міллер розпростерся на підлозі, обома руками притримуючи чималенький живіт. Хапаючи ротом повітря, корчився, й обличчя його блищало від поту.
Карлос позадкував, неабияк наляканий побаченим. Феннер підвівся і почвалав разом з ліжком просто на нього. Рейджер ухопився за бильце ліжка і повиснув на ньому. Феннер рвонувся, намагаючись ухопити Карлоса, який у паніці шугонув до дверей. Ліжко трохи просунулось, але рух його загальмувався, бо на ньому повиснув Рейджер.
Карлос пискнув голосом:
Схопіть його і зв'яжіть як слід, а не валяйтеся тут мішками, чорт вас забирай!
Він витягнув револьвер і наставив на Феннера.
Ані руш! Інакше розтрощу тобі голову!
Феннер зробив ще крок, волочачи за собою і ліжко, і Рейджера.
Ну ж бо, стріляй це єдине, що тебе ще може врятувати!
Але звівся на ноги Міллер і ринув на Феннера. Його масивне тіло припечатало того до ліжка. Феннер упав, а при падінні права, діюча рука опинилася під ним, і кілька секунд Міллер міг чинити усе, що хотів. Тож заліпив Феннерові кілька болючих ударів, аж поки той підняв ногу та зіштовхнув нападника на підлогу. Міллер знову звівся, і тут підоспів Рейджер, який схопив Феннера за горло. Тим часом Міллер знову вступив у гру та відвалив Феннерові ще кілька ударів. Тіло в Міллера було, мов драглі, але удари виходили непогані. Однак Феннер знав, що найнебезпечніший з них усіх Рейджер. Він залізною хваткою стискав детективові горло, і Феннер невдовзі відчув, що голова йому йде обертом. Міцно обпершись ногами об підлогу, надлюдським зусиллям відхилився назад. Тоді він, ліжко і Рейджер з тріском повалилися. Рейджер щосили намагався вилізти з-під залізяччя. Але в найгіршому становищі опинився Феннер. Він стояв на колінах з лівою рукою, заведеною за спину, а на ній ще й лежало ліжко. Єдиний спосіб, який дав би йому змогу вивільнити руку це знову поставити ліжко на підлогу. Щойно він випростався з ліжком на спині, як Рейджер боляче поцілив у коліно, і Феннер зігнувся навпіл. М'язи його затиснутої руки неначе охопило пекельним полум'ям, і він, збожеволівши від страшного болю, швиргонув ліжко на Рейджера. Залізне бильце припало тому на горлянку, й Феннер щосили натиснув на поруччя. Рейджерові очі вилізли з орбіт, і він почав відчайдушно розмахувати руками. Феннер продовжував тиснути.
Міллер стрибнув на нього і замолотив руками, але Феннер хватки не послабляв. Він знав, що нарешті допався до Рейджера, і якщо зупинить того, то подолає і двох інших. Рейджер поступово ставав пурпурово-чорним, і руки його смикалися чимраз слабше. Карлос, забігши з іншого боку, різко рвонув ліжко на себе. Рейджер гепнувся на руки й коліна, завиваючи, мов смертельно поранений пес.
Міллер глибоко розсік чоло Феннера, і невпинний струмок крові заливав тому очі. Він навпомацки знайшов тіло Міллера й запустив пальці йому в живіт. Схопив його за жир і болюче крутонув. Міллер заскавчав та спробував вирватись, але Феннер не відпускав його. Усе ще міцно стискаючи Міллерове сало, він натужився і завалив ліжко на них обох.
Карлос стояв, дивлячись на спільників крізь пружини ліжка, але дістатися до них не міг. Він намагався відтягти ліжко, але Феннер був міцно прив'язаний до нього. І далі залізною хваткою тримав Міллера, паралізуючи будь-який його рух аж той почав вищати та дриґати ногами. Міллер намагався поцілити кулаком Феннерові в обличчя, але тому поки що вдавалось ухилятися, втискаючи голову в плечі.
Карлос вибіг за двері, й Феннер почув, як той щось швидко лопоче іспанською в коридорі. Аж тут Міллер зробив раптовий ривок, і Феннер відчув, як щось наче порвалося. Він одразу ж послабив хватку. Бо вже знав, що добряче розпоров
пузо Міллерові. Той став мертвотно-зелений і в'яло повалився на підлогу. Тепер просто лежав, дивлячись на Феннера нажаханими очима.
Ти мене доконав, прохрипів Міллер, і дрібні бульбашки слини проступили в кутиках рота.
Феннер спробував посміхнутись, але йому це не вдалось. Ударив Міллера і поставив ліжко на ніжки. Тепер його затиснутій руці стало легше. Гарячково працюючи іншою рукою, він витягнув з пазів ліжка залізний прут і розпрямився. Але й так з рукою, прив'язаною десь під ліжком опинився в не надто виграшному становищі, та воно було все ж кращим, аніж до того. Попрямував до дверей. Проходячи мимо Рейджера, який стояв на колінах, опираючись об стінку й притискаючи руку до горла, Феннер двигонув його залізним прутом. Рейджер повалився на бік, прикриваючи голову руками.
Зробивши ще кілька кроків, Феннер вийшов з кімнати. Хода його все уповільнювалась, а ноги стали ватяними. Досягнувши виходу, раптово повалився на коліна, змушений раз у раз витирати кров з очей, щоби бачити, куди бреде. У голові було порожньо, а в грудях почало боліти. Так він і стояв на колінах, і йому страшенно хотілося лягти, але знав, що треба йти далі. Тримаючись рукою за стіну, знову звівся на ноги, залишивши на жовтих шпалерах довгий кривавий слід. Подумав: «Дідько, невже це мені не вдасться?» і впав.
Знизу долинули крики, і Феннер спробував повернутись у кімнату. Почув, як сходами швидко підіймаються якісь люди.