Той буркнув:
То часом не ви кинули вибухівку в один із моїх катерів?
У його голосі звучало велике незадоволення.
Я не винен. Твої хлопці самі нарвалися з допотопним обладнанням. У Карлоса багато новеньких штучок. Скоро буде використовувати отруйний газ.
Хосскісс почав щось бурмотіти, виправдовуючись, однак Феннер урвав його:
Мені треба знати все про чорний «седан» з номерним знаком три «С» та дві сімки. Якнайшвидше.
Хосскісс запропонував:
Краще б ви самі сюди приїхали. Мені треба багато про що з вами поговорити.
Феннер поглянув крізь брудне скло телефонної будки на вулицю.
Я веду надто небезпечну гру. І більше не можу з'являтись у вас. Може, зустрінемося згодом. То як щодо «седана»?
Не кладіть слухавку, сказав Хосскісс.
Феннер притулився до стінки будки і почав вивчати різноманітні написи, нашкрябані на білій фарбі обшивки. Коли Хосскісс заговорив, Феннер зауважив:
Це місто явно треба почистити. Те, що ви пишете на стінах телефонних кабінок...
Хосскісс обірвав його:
Облиште це. Думаю, я знайшов потрібне вам авто. Якби я сказав, що то лімузин Гаррі Тейлера, це би вас влаштувало?
Феннер вирячив очі.
Так, відповів він. Цілком.
У переліку є, звісно ж, й інші особи, уточнив Хосскісс, але Тейлер видається найімовірнішим власником.
Не треба про тих інших цього цілком достатньо. Послухайте, Хосскіссе, якщо я подам вам Карлоса та його банду на тарілочці, зробите дещо для мене?
Хосскісс одразу ж погодився.
Хочу, аби ви розкопали все, що зможете, на Тейлера, продовжив Феннер. А ще хочу знати все про ту дамочку, Глорію Лідлер, та її сестру, Мерієн Дейлі. Ще є такий собі Нулен про нього теж. Можливо, вам вдасться дізнатися щось і про того хлопця, Лідлера чоловіка Глорії. А тоді, коли ви знатимете це все, гляньте, що у вас є на Керлі Роббінс, котра працює у ритуальному салоні Найтінґейла. Мені треба встановити, звідки її знає Тейлор.
Ей! вигукнув Хосскісс. Та це ж чималий шмат роботи! Щоби розкопати усе це, потрібні грошенята!
Феннер хмикнув:
То яка, в біса, користь од вашої організації, якщо ви не можете впоратися з такими дрібницями! Роздобудьте для мене все це і я передам вам Карлоса та, можливо, ще й пожертвую кілька сотень баксів на ваш в'язальний гурток, чи що там у вас є.
Хосскісс погодився:
Гаразд. Я сам цим займуся, але потрібен час.
Звісно ж! Бо мені треба знати все чи не від народження. Потрібна уся інформація, а не якісь її уривки.
А тепер повернімося до історії з нашим катером... збуджено почав Хосскісс, але Феннер повісив слухавку. Вийшовши з будки, витер руки носовичком і попрямував до Дюваль-стріт. Ідучи, напружено розмірковував. Отже, власником «седана» є Тейлер. Це навело Феннера на цікаву думку. В усій цій історії було щось фальшиве. Глорія Лідлер вела явно подвійну гру. Чи пов'язана вона якось із Карлосом? Феннер спіймав її на одній брехні, то чому б їй не вдатися до іншої? Казала ж Мерієн: «І що в неї може бути спільного з дванацятьма китайцями?»
Якщо Глорія нічого їй про них не розповідала, то звідки це стало відомо Мерієн? І якщо не Глорія написала того листа а Феннер був упевнений, що таки не вона то хто ж автор? Вочевидь, записка була спеціально для нього аби спонукати його до подальших дій. Звідси випливало, що автор конче потребував, щоб Феннер записку таки знайшов. Почерк жіночий. Поки що у справі замішана ще лише одна жінка Керлі. Чи не вона написала записку? Чи, може, і ця думка так ошелешила Феннера, що він зненацька зупинився посеред вулиці Мерієн написала її сама?
На нього відразу ж наскочив якийсь гладкий добродій, обійшов його стороною і пішов собі, з цікавістю озираючись. А Феннер подався до Найтінґейла.
Щойно відчинив двері салону, як пролунав знайомий дзвінок. Із-за портьєри раптово випірнув Карлос. Його супроводжував ледь уловимий, але нудотний запах марихуани, а очі-крижинки застигли на блідому обличчі.
Від несподіванки Феннер здригнувся.
Що, вибираєш собі ящик? приязно спитав він.
Карлос огризнувся:
А тобі чого тут треба?
Та я просто заглянув, щоби трохи поговорити з Найтінґейлом, відповів байдуже. Приємний чоловік, якщо зійтися з ним ближче. Щось я раніше тебе тут не бачив. Зваблюєш Керлі?
Карлос обперся об конторку.
Атмосфера ставала напруженою.
Міллер розповідав, що ти добряче віддубасив його на баркасі, кинув Карлос. Не люблю бійок серед своїх...
Феннер звів брови.
Не любиш? Ой, як погано! Але щоразу, коли Міллер при мені чіплятиметься до дами попри її волю я його лупитиму.
Карлос зиркнув на нього.
Рейджер також не надто високої думки про твою роботу, додав він.
Феннер хитнув головою:
Яка прикрість! Але я зовсім не здивований ми з Рейджером не дуже добре ладимо.
Але, зв'язавши все докупи, вважаю, буде краще, якщо ти якийсь час не працюватимеш на мене, говорячи це, Карлос уважно вивчав свої доглянуті нігті.
Феннер підійшов до нього ближче.
Добре, погодився він. Це мене цілком влаштовує.
Карлос скривив губи що мало означати посмішку.
А може, ящик доведеться вибирати саме тобі. Приємно знати, що після смерті твої побажання будуть враховані.
Феннер підійшов до нього впритул.
Натякаєш на якийсь нещасний випадок? Аварія чи ще щось?