Хосскісс спохмурнів.
Чорт, здається, ви самі не розумієте, у що вплуталися. Послухайте, якщо Карлос про це дізнається, то вважайте, що ви уже мертвяк. Цей хлопець найнебезпечніший тип на всьому узбережжі.
Феннер стенув плечима.
Я знаю. Ідучи до вас, був дуже обережним. Не думаю, що мене хтось вистежив. А чому ви досі не зайнялися цією бандою?
У нас нема доказів. Нам відомо, чим займається Карлос, але ніколи не вдавалося спіймати його на гарячому. Ми маємо і гвинтокрили, і сторожові катери, що патрулюють берег, однак Карлос завжди виходить сухим з води. Одного разу нам таки пощастило його підловити, але на борту не було нікого. Це жорстока банда, й даю голову на відсіч, що вони потопили своїх пасажирів, тільки-но помітивши наше наближення.
Феннер почухав потилицю.
Якщо ви зловите нас сьогодні, то мусите якось відмазати мене. За Рейджером давно в'язниця плаче, але мені треба залишитися чистим, щоби продовжити своє розслідування.
То не проблема, запевнив Хосскісс. Та чи не хочете ви розповісти мені, що все це означає?
Феннер заперечно крутнув головою.
Не зараз, сказав обережно. Гадаю, ваша допомога знадобиться
мені на завершальному етапі операції. Все, що потрібно від вас тепер це прикрити мене, якщо виникнуть якісь проблеми.
І підвівся з крісла.
Хосскісс потиснув йому руку на прощання та спитав:
Чи не знаєте ви, яким курсом підете?
Ні. Ви маєте з'ясувати це самі.
Ми це встановимо, будьте певні. Вся протока аж кишить нашими човнами.
Вийшовши на вулицю, Феннер повернувся у порт і розшукав там Баґсі. Разом вони пройшлися до готелю «Флеґлер».
Коли зайшли в номер 47, Карлос був там сам. Він кивнув їм і звелів Баґсі:
Вийди й зачекай за дверима.
Баґсі здивовано звів очі, але підкорився.
Карлос поглянув на Феннера.
Що ти робив учора в Нулена?
Феннер сказав:
Якщо я працюю на тебе, то вже не маю права пограти з ними в рулетку, так?
Карлос відповів:
Але ж ти не грав ти просто пройшов у кабінет Нулена. Навіщо?
Феннер гарячково міркував. Карлос стояв непорушно, і рука його застигла коло внутрішньої кишені піджака.
Я справді пішов туди, щоби розважитись, але Нулен прислав за мною своїх хлопців і звелів мені вимітатися з його закладу. Сказав, що не хоче бачити у себе жодного з твоїх людей, пояснив Феннер.
Карлос провадив далі:
Ти спробував поговорити з тією дівицею Лідлер навіщо?
А чом би й ні? Феннер відчув, що справа стає небезпечною. Будь-хто спробував би підчепити таку дівку. Вона нудьгувала, тож я вирішив чому б нам не потоваришувати? А що, з нею щось не так?
Карлосові повіки сіпнулися.
Облишмо це. Мені не подобається, як ти дієш, Феннере. Обидві твої відмазки не дуже переконливі, тож наглядатиму за тобою.
Феннер стенув плечима.
Ти занадто нервуєшся, кинув презирливо. Невже боїшся Нулена?
Карлос роздратовано буркнув:
Можеш іти, і відійшов до вікна.
Феннер вийшов, глибоко замислившись. Цей хлопець не такий простий, як він думав. Надалі треба ретельніше розігрувати свої карти. Він сказав Баґсі:
Я повернуся за хвилину. Треба звикнути в готель і повідомити, що сьогодні не ночуватиму.
Зачинившись у телефонній будці, набрав Нулена. Баґсі вештався поблизу, тож Феннер сказав, притишивши голос:
Нулене? Це Росс. Послухай, Карлос має у твоєму закладі свою людину. Він знає про нашу розмову і про багато чого іншого. Отой кубинець-адміністратор він у тебе давно?
Два місяці, голос у Нулена був стурбований. Перевірю його.
Добре, сказав Феннер. На твоєму місці я би його позбувся, і повісив слухавку.
Вийшовши з будки, узяв Баґсі за руку й запропонував:
Ходімо десь трохи розслабимося. Здається, сьогодні в мене буде веселенька нічка.
Баґсі пішов поруч з ним. Довірливо зізнався.
У мене теж сьогодні побачення, і посміхнувся, мрійливо заплющивши очі.
Феннер зауважив:
Здається, буде дощ.
Рейджер щось буркнув, а Міллер удавано дружнім тоном мовив:
Це саме те, що нам треба, дощ.
Найтінґейл запитав у Феннера:
Маєш пістолет?
Феннер заперечно хитнув головою.
Найтінґейл підійшов до шухляди і витягнув звідти автоматичний пістолет.
Рейджер кинув:
Він йому зовсім не потрібний.
Найтінґейл не звернув уваги на його слова і передав зброю Феннерові.
Рейджер розізлився:
Я ж кажу тобі, що зброя йому не потрібна! повторив він, підводячись.
Феннер зирнув на нього:
Мені це не завадить.
Вони пильно поглянули один одному в очі, потім Рейджер, пересмикнувши плечима, знову сів.
Найтінґейл загадково посміхнувся.
Ти ж іще не забув, як з ним поводитися? спитав у Феннера. Подейкують, що ти справжній ас стрільби.
Феннер задумливо зважив пістолет у руці.
Якось упораюся, скромно відповів.
Міллер поглянув на свій маленький наручний годинник, що видавався геть недоречним на його масивному зап'ясті.
Пора вирушати, загорнув автомат у плащ і натягнув капелюха.
Рейджер пішов до дверей.
Найтінґейл м'яко порадив Феннерові:
Остерігайся тих двох...
Біля ритуального салона стояв «седан». Рейджер сів за кермо, а Феннер та Міллер влаштувалися позаду.
Коли авто рушило, Феннер помахав рукою Найтінґейлу. За його спиною помітив личко Керлі, та не роздивився його.
Запитав у Міллера:
Карлос сам ніколи не вирушає у такі подорожі, еге ж?