Феннер зобразив усмішку і легенько ляснув її по спокусливих сідничках.
Не суши собі цим голову, сказав він.
Вона потяглася до нього, підставивши губки, і саме тому, що вважав блондинку привабливою, він поцілував її. Жінка обвила руками його шию і притиснулася до нього всім тілом. Так вони простояли кілька хвилин,
опісля Феннер легенько відсторонив її.
Керлі стояла й дивилася на нього, важко дихаючи.
Я збожеволіла, сказала жінка, густо почервонівши.
Феннер розщіпнув комір сорочки, наче забракло повітря.
І я не подарунок, зауважив. Біжи, мала, поки ми з тобою не нарубали дров. Побачимося пізніше.
Вона тихо вийшла, зачинивши за собою двері, а Феннер витягнув носовичок і замислено витер спітнілі руки.
Думаю, ця робота мені сподобається, сказав уголос. Так, з цього може щось вийти.
І він повернувся у своє крісло біля вікна.
Феннер зауважив:
А цей хлопець непогано влаштувався!
Найтінґейл зупинився перед дверима ліфта і натиснув кнопку виклику.
Ще б! А що я вам казав? Пайо саме той хлопець, якого треба триматися.
Феннер розгледів ковані залізні поруччя.
Я й сам це тепер бачу.
Кабіна зупинилась, і вони увійшли в ліфт. Найтінґейл натиснув кнопку з цифрою «5».
Говоритиму я, сказав Найтінґейл, коли ліфт зупинився на п'ятому поверсі. Можливо, тобі нічого й не запропонують, але спробую.
Щось буркнувши, Феннер пішов коридором услід за Найтінґейлом. Той зупинився перед номером 47 і постукав у двері тричі швидко та двічі повільно.
«Шифр», схвально зауважив Феннер.
Двері відчинились, і невисокий кубинець, одягнений у чорне, уважно їх оглянув. Феннер уже хотів присвиснути, але вчасно схаменувся.
Найтінґейл м'яко сказав:
Усе добре!
Кубинець впустив їх усередину. Коли зачиняв за ними двері, Феннер помітив, що у нього з кишені випинається револьвер. Вони опинилися в просторому холі, куди виходило троє дверей.
Хлопці ще в себе? запитав Найтінґейл.
Кубинець кивнув. Він усівся в крісло поруч з дверима і розгорнув газету, вже не звертаючи на них жодної уваги.
Найтінґейл попрямував у середні двері. В кімнаті сиділи четверо чоловіків. Вони були в сорочках з короткими рукавами, але при краватках, і палили. Двоє гортали газети, ще один слухав радіо, а четвертий чистив револьвер.
Усі вони мигцем глянули на Найтінґейла, а потім тупо витріщилися на Феннера.
Чоловік з револьвером у руках неквапно звівся на ноги.
Хто це? спитав крізь зуби. Він був у білому костюмі та чорній сорочці з білою краваткою. Мав коротко підстрижене настовбурчене волосся; жовтувато-зелені очі холодно та недовірливо дивилися перед себе.
Найтінґейл сказав:
Це Росс. Із Нью-Йорка. Кротті його знає. З ним усе гаразд.
І повернувся до Феннера.
Познайомся, це Рейджер.
Феннер холодно посміхнувся Рейджерові. Той чомусь не дуже сподобався йому.
Рейджер без будь-яких емоцій сказав:
Дуже радий. Надовго до нас?
Феннер крутнув рукою і запитав:
Ці хлопці вони що, просто для декорації?
Очі Рейджера смикнулися.
Я запитав надовго в наші краї? повторив він.
Я тебе почув. А це вже не твоє бісове діло!
Найтінґейл схопив Феннера за рукав. Не додав нічого, але це був попереджувальний рух.
Рейджер люто зиркнув на Феннера, але невдовзі опустив очі, стенувши плечима. І відрекомендував:
Той, який біля радіоприймача, Паґ Кейн. Справа Борґ, зліва Міллер.
Усі троє кивнули Феннеру, але приязні в їхніх очах не було.
Феннер сказав невимушено:
Радий з вами познайомитися. Не запрошую вас випити, бо думаю, що всі ви непитущі.
Рейджер повернувся до Феннера.
Хто, до дідька, цей пащекуватий вилупок?
Міллер, жирний, неохайний чоловік з передчасною лисиною, кинув:
Певно, його викопали на якомусь смітникові. Феннер швидко підійшов та двічі врізав йому в пику.
В руці у Найтінґейла опинився револьвер, і він заспокійливо сказав:
Не затівайте нічого, прошу вас!
Феннер не сподівався, що вони зважать на його слова але таки дослухалися до нього! Усі неначе скам'яніли, й навіть Рейджер виглядав присоромленим. Найтінґейл звелів Феннерові:
Відійди від Рейджера! і в його голосі прозвучала така погроза, що й Феннерові стало не по собі. Керлі була права. Цей чолов'яга був убивцею.
Феннер відступив од Міллера і сховав руки в кишенях. Найтінґейл заявив:
Я такого не потерплю. Якщо приводжу сюди друга, то очікую, що ви поставитеся до нього відповідно. Інакше мені доведеться зняти з декого із вас мірки для своїх першокласних ящичків.
Феннер розсміявся.
Оце так сервіс! Два в одному: спочатку вбиваєте, а потім ховаєте?
Найтінґейл сховав револьвер, і всі інші розслабилися. Рейджер силувано
посміхнувся.
Це спека діє на нерви.
Він підійшов до бару, щоби чогось налити собі.
Феннер сів поруч з Рейджером. Для себе він уже визначив, що той наймерзенніший з цієї зграї, тому й вирішив опрацювати його.
І сказав спокійно:
Через ту спеку я сам себе ненавиджу.
Рейджер з недовірою глянув на нього і буркнув:
Забудьмо! Якщо ти вже тут, то почувайсь, як удома.
Феннер підніс склянку до світла і ненав'язливо запитав:
Карлос у себе?
Рейджер широко розплющив очі.
У Карлоса нема часу на відвідувачів, зауважив. Я передам йому, що ти заходив.
Допивши віскі, Феннер підвівся. Найтінґейл порухався, але той жестом зупинив його. Феннер стояв, переводячи погляд з одного на іншого, а потім сказав: