Феннер знайшов свій револьвер і обережно піднявся сходами, щоби поглянути на іншого кубинця. Той також був мертвий. Лежав, скоцюрбившись, у кутку на сходовому марші, з роззявленим ротом та вищиреними зубами. Феннер подумав, що той виглядає, мов скажений пес. Побіжний обшук не дав нічого, і Феннер знову зійшов униз. Він хотів якнайшвидше щезнути звідти. Вимкнув світло у холі, зачинив за собою двері й ступив у ніч.
На вулиці все ще стояло авто. У ньому не було нікого, але Феннер не захотів сідати в нього. Він довго йшов вулицею, уникаючи освітленої частини, і лише діставшись пожвавленої Фултот-стріт, зміг трохи розслабитися.
Таксі відвезло його в контору. Дорогою він обміркував план подальших дій. Піднявшись ліфтом на четвертий поверх, поспішив у своє бюро.
Там усе ще горіло світло, і на мить перед тим, як увійти він завагався. Потім, тримаючи руку на револьвері, легенько торкнувся ручки дверей та увійшов.
Пола сиділа у кріслі поруч з телефоном. Почувши його кроки, вона смикнулася, наче перед тим спала.
Чому не пішла додому? коротко запитав Феннер.
Пола показала на телефон.
Вона може щомиті подзвонити.
Феннер натомлено присів у крісло поруч з нею.
Пола почала:
Дейве, вибач, що я...
Проїхали, сказав Феннер, поплескавши її по руці. Ти була права. Події розвивалися наступним чином: кубинці таки вистежили дівчину, вбили її та розчленували труп. Я застукав їх, коли вони позбувалися решток. Обидва вже мертві я прикінчив їх. Не перебивай. Коротко то все. Копи про це не мусять знати. То лише моя справа і того, хто затіяв усе це. Ці покидьки лише ширма, уся вистава ще попереду. Поглянь-но на це!
І Феннер простягнув Полі листа, якого знайшов у підкладці сумки Мерієн.
Пола уважно його прочитала. Трохи зблідла, однак загалом залишилася спокійною.
Кі-Вест? перепитала.
Феннер невесело посміхнувся.
То що тобі спадає на думку?
Дівчина замислилася.
Ця дамочка хотіла розшукати свою сестру, продовжив Феннер. Вона сказала, що не знає, де та. Чому не згадала про Кі-Вест? Знаєш, крихітко, усе це виглядає, як наживка. Щось тут не так...
Хто такий Пайо? запитала Пола, перечитавши записку. І хто такий Нулен?
Феннер промовчав, його очі зблиснули сталлю.
Ще не знаю, мала, але з'ясую. У мене є шість тисяч баксів, і навіть якщо мені доведеться витратити усі до останнього цента, я й тоді це зроблю.
Він підійшов до телефона і набрав номер. Поки з'єднували, сказав:
Айкові доведеться відпрацювати частину тих грошей, на які я заплющив очі.
Після тривалого потріскування лінія нарешті запрацювала.
Айку? запитав Феннер і прислухавшись, звелів: То скажіть йому, що це Феннер. І передайте, нехай не грає вар'ята. Якщо він зараз же не візьме трубку, то я приїду і повибиваю йому всі його гнилі зуби.
Трохи зачекав, машинально копаючи ніжку стола. Незабаром на
тому кінці лінії почулося гарчання Айка.
Добре, добре! обірвав Феннер. До біса твою гру! Це терміново. Мені потрібен хтось у Кі-Вест. Ти там нікого не знаєш? Когось справді крутого.
Почувши відповідь, Феннер заскреготів зубами і додав:
То знайди. І зразу набери мене. Чекаю.
Тоді жбурнув слухавку на апарат.
Що ж там таке? запитала Пола.
Все сходиться на Кі-Вест. Може, це і не так, але хочу перевірити, відповів Феннер.
Пола звелася на ноги.
Мені поїхати з тобою?
Ні, залишайся тут, мала! Якби щось серйозне, я з тобою зв'яжуся. А зараз ти корисніша тут. Треба приглянути за Ґроссетом. Скажеш йому, що мене кілька днів не буде в місті, але ти не знаєш, де я.
То я поїду до тебе і зберу все в дорогу.
Феннер кивнув.
Добре. Так і зробимо.
Коли вона пішла, він вивчив розклад руху літаків і вибрав рейс. Літак до Флориди відлітав о 12.30. Зиркнув на годинник. Було п'ять по одинадцятій. Якщо Айк поквапиться, то можна встигнути.
Сівши за стіл, Феннер запалив сигарету. Через двадцять хвилин задзеленчав телефон. Він схопив слухавку.
Хлопця, який тобі потрібен, звати Бак Найтінґейл, повідомив Айк. Він у курсі всього, що відбувається в місті. Але полегше з ним, бо характер у нього ще той.
Як і у мене, похмуро вставив Феннер. Розкажеш йому про мене. Скажи, що Дейв Росс прибуде найближчим рейсом і йому потрібні деякі поради. Відрекомендуй мене як слід. Я скажу Полі, щоби вислала тобі чек на п'ятсот баксів за турботи.
Добре, добре! Айків голос став медовим. Зроблю все, що ти просиш.
Феннер набрав ще один номер.
Поло? Збирайся швидше літак о 12.30. Зустрінемося в аеропорту.
Він відчинив шухляду, витягнув звідти чекову книжку й швидко виписав чек на п'ятсот доларів. Надягнув піджак і капелюха та уважно оглянув контору. Потім вимкнув світло й вийшов, гримнувши дверима.
Розділ другий
Устиг подрімати години дві, коли його розбудив телефон. У слухавці привітно сказали: «Доброго ранку!», і він замовив апельсиновий сік з тостами, та, трохи подумавши, звелів приємному голосові по той бік слухавки надіслати йому в номер пляшку шотландського віскі. В очікуванні сніданку знову прийняв холодний душ.
О пів на дванадцяту полишив готель і попрямував бульваром Рузвельта до центру міста. Поки йшов, думав про спеку. Якщо залишиться в цьому місті надовго, треба буде якось давати з нею раду.